Серед захворювань кишечника частіше всього зустрічаються коліт - запалення слизової оболонки товстого кишечнику, ентерит - запалення слизової оболонки тонкого кишечника і ентероколіт-запалення слизової оболонки всього кишечника. Ці запальні процеси можуть мати гострий та хронічний характер. Причини їх виникнення різноманітні. Головна причина-попадання в шлунково-кишковий тракт хвороботворних мікроорганізмів (дизентерійної палички, сальмонели, лямблій). Важливе значення в розвитку хронічного коліту має секреторна недостатність шлунка, підшлункової залози та тонкого кишечника. Іноді в основі розвитку коліту лежить нервово-рефлекторний механізм. При цьому різні захворювання шлунку, жовчних шляхів та органів малого тазу можуть рефлекторно викликати спазми, сприяють застою кишкового вмісту і перераздражения слизової оболонки кишечника. До виникнення коліту можуть призводити порушення режиму харчування та малорухливий спосіб життя.
Характерними ознаками коліту є біль переймоподібного характеру, проноси, рідше-запори. Хворих колітом лікують дієтичним харчуванням, протизапальними препаратами, мінеральними водами, засобами лікувальної фізичної культури.
Важливу роль в успіху лікування фізичними вправами відіграє правильний вибір вихідних положень - в залежності від періоду занять і рухового режиму. Так, при спастичному коліті на постільному режимі (I період занять) застосовуються положення лежачи на спині з зігнутими в колінних суглобах ногами, а також стоячи на колінах, на четвереньках. Такі положення сприяють розслабленню м'язів передньої черевної стінки і благотворно впливають на внутрішньокишкове тиск. Фізичні вправи у вихідному положенні стоячи протипоказані, так як навантаження в такому випадку сприяє підвищенню тонусу кишкової мускулатури. Протипоказані також вправи в положенні лежачи з підніманням і опусканням прямих ніг і інші вправи для м'язів черевного преса, оскільки вони посилюють спастичні явища в кишечнику.
При поліпшенні загального стану хворого і загасання болю починається II період занять лікувальною фізичною культурою. Загальнорозвивальні і спеціальні вправи виконуються в повільному і середньому темпі в усіх вихідних положеннях. Акцент робиться на вправи в розслабленні. Ефективно розслаблює мускулатуру кишечника сегментарний масаж.
При атонічному коліті у I періоді занять рекомендується виконувати вправи з різних вихідних положень, зі значним навантаженням, силовими елементами. Однак слід дотримуватися принципи поступового збільшення навантаження, диференційованого підходу до вибору гімнастичних вправ, враховувати реакції хворого на вправи.
У II періоді занять значно розширюється коло загальнозміцнюючих і спеціальних вправ. Рекомендується часта зміна вихідних положень.
У фазі ремісії (III період) включаються вправи зі снарядами, спеціальні вправи для черевного преса, дозована ходьба.
Методика лікувальної фізичної культури при ентериті й ентероколіті залежить від фази захворювання і будується аналогічно методиці при гастриті і коліті.
Характерним симптомом багатьох захворювань кишечника є запори - тривала затримка випорожнення кишечнику. Розрізняють атонічні запори і спастичні. Перші розвиваються в результаті ослаблення м'язового шару кишечника, другі зумовлені тривалим скороченням циркулярних м'язових волокон. Розвитку запорів можуть сприяти зниження фізичної активності, перенапруження нервової системи, одноманітна їжа, надходження в організм деяких токсичних речовин. Запори слід розглядати як загальне захворювання цілого організму. При цьому хворі скаржаться на загальну слабкість, головні болі, зниження працездатності, ослаблення пам'яті. Запори сприяють розвитку застійних явищ і розширення вен прямої кишки, тому можуть бути однією з причин, що викликають геморой.
При запорах спастичного характеру хворим, що перебувають на постільному режимі, спочатку рекомендується використовувати щадне вплив фізичних вправ, що сприяють нормалізації рухової функції. На тлі загально-розвиваючих вправ широко вводяться спеціальні вправи з діафрагмальний диханням (з рухами і без рухів), вправи в розслабленні. При переведенні хворих на напівпостільний режим (II період) заняття більш широко включаються вправи для м'язів черевного преса, але без напруження.
У заняттях з хворими, що страждають атонічними запорами, при постільному режимі (I період) крім вправ загальнорозвиваючого характеру застосовуються спеціальні вправи, що сприяють посиленню перистальтики кишечника: вправи для м'язів черевного преса і тазового дна в поєднанні з глибоким масажем живота. Тривалість занять лікувальною гімнастикою становить 15-20 хв. У II періоді занять включається велика кількість вправ для м'язів черевного преса і тазового дна з глибоким діафрагмальний диханням. Показана часта зміна вихідних положень, нахили, повороти, стрибки, біг. Тривалість занять збільшується до 30 хв.
У III періоді крім лікувальної гімнастики рекомендуються пішохідні і лижні прогулянки, гра у волейбол і теніс, плавання, веслування.
