Недорікуватість

Недорікуватість - розлад мовлення, що полягає в нездатності правильно вимовляти деякі звуки; незрозуміле, неясне вимову. Недорікуватість виникає в період формування мови і може залежати від різних причин.
Іноді недорікуватість розвивається внаслідок наслідування дефектному вимові оточуючих дитину людей. Найчастіше причиною недорікуватості можуть служити деякі відхилення в будові мовного апарату: аномалії зубів, щелеп, язика, піднебіння. Однак дефекти мовних органів не обов'язково призводять до порушення звуковимови, а з іншого боку - виражене недорікуватість нерідко спостерігається при відсутності помітних відхилень у будові мовного апарату. Від недорікуватості треба відрізняти вікову несформованість вимови у дітей дошкільного віку, яку іноді називають фізіологічним недорікуватістю.
Недорікуватість долається логопедичними прийомами (див. Логопедія). Дефекти щелеп і зубів, мови і неба усуваються стоматологічними методами. Для попередження недорікуватості необхідно правильне виховання мовлення у дітей раннього віку. Мова батьків і вихователів повинна бути ясною і чіткою, так як вона служить зразком, за яким діти вчаться говорити. Необхідно також стежити за станом зубів, не тільки постійних, а й молочних.
Усуненням недорікуватості займаються в логопедичних кабінетах поліклінік, психоневрологічних диспансерів та на шкільних логопедичних пунктах. Найкраще недорікуватість усувається у віці 5-8 років, коли дитина вже може виконувати вказівки логопеда і в той же час дефектне вимова слів ще не закріпилося.