Крововтрата - стан організму, що виникає при втраті з кров'яного русла значної кількості крові і характеризується рядом патологічних і пристосувальних реакцій організму. Крововтрата може бути результатом кровотечі, спричиненого травмою або патологічним процесом, або при взятті крові у донорів.
При значній крововтраті спостерігається характерна блідість шкірних покривів і слизових оболонок, зниження тургору шкіри, змарніле обличчя, запалі очі. Дихання прискорене, в більш важких випадках періодичне, пульс частий, слабкий або ниткоподібний, кров'яний тиск знижений. Суб'єктивно відзначаються слабкість, запаморочення, миготіння в очах, нудота, яка може супроводжуватися блювотою. Втрата свідомості, судоми, мимовільні сечовипускання і дефекація свідчать про вкрай важкому стані.
Великі крововтрати можуть призвести до розвитку гострої судинної недостатності (див. Колапс).
ЕКГ показує зниження вольтажу і ознаки розлади ритму серцевої діяльності аж до атрио-вентрикулярну блокади у важких випадках. Морфологічний склад крові змінюється у бік появи молодих форм, збільшується вміст нейтрофілів, підвищується концентрація хлоридів. В крові і тканинах у важких випадках відзначається різкий ацидоз.
Розвивається гидремия внаслідок проникнення тканинної рідини в кров'яне русло, що сприяє відновленню об'єму крові. Завдяки цьому процесу не смертельною крововтраті через деякий час відновлюється об'єм і склад крові. Тяжкість крововтрати посилюється голодуванням, втомою, операційною травмою і т. д. Тому в клініці крововтрата оцінюється не тільки за кількістю втраченої крові, але і по тяжкості стану хворого.
Смерть при крововтраті настає внаслідок паралічу дихального центру, що в свою чергу пояснюється розвитком гіпоксії (див.). Лікувальні заходи при крововтраті - див. Кровотеча. У випадках виникнення колапсу, шоку та інших патологічних станів, терапія повинна бути спрямована на їх ліквідацію.
