Кровопускання

Кровопускання - вилучення крові з кровоносного русла (у донора або з лікувальною метою).
Кровопускання викликає зменшення кількості циркулюючої крові, що супроводжується зниженням кров'яного тиску. Потім настає компенсаторна гидремия (розрідження крові) за рахунок посиленого відтоку лімфи з міжтканинних просторів і зниження в'язкості крові.
Кількість витягуваної крові коливається від 200 до 600 мл. Зазвичай отримують 400 мл крові. Одномоментне вилучення великих кількостей крові виробляти не рекомендується внаслідок небезпеки колапсу (див.).
Здійснюють кровопускання методом венепункції (див.) або венесекції (див.), рідше пункцією артерії. Кровопускання краще проводити в перев'язочній або процедурному кабінеті. Якщо хворого не можна переміщати, то кровопускання проводять безпосередньо в ліжку. Хворий не повинен бачити, як роблять кровопускання, так як вид крові може викликати у нього непритомність. При кровопускании хворий повинен знаходитися в лежачому положенні. Рука повинна лежати на твердій опорі (кушетці) в положенні максимального розгинання, для чого під ліктьовий згин підкладають клейончасту подушку і клейонку, один кінець якої опускають у таз. Кров збирають у градуйований або відомої ємності посудину. Шкіру в місці уколу дезінфікують спиртом. При кровопускании повинна суворо дотримуватися асептика (див.). Для кровопускання методом венепункції беруть голку великого калібру (голка Дюфо), на неї надягають гумову трубку, по якій кров буде стікати в посудину. Щоб кров не згорнулася, голку потрібно добре промити 5% розчином лимоннокислого натрію. Під час кровопускання медсестра повинна слідкувати за правильністю накладення джгута (повинен добре прощупуватися пульс на променевої артерії). Після витягання потрібної кількості крові знімають джгут, а на місце проколу накладають що давить стерильну пов'язку. По закінченні кровопускання протягом 15-20 хвилин медсестра повинна слідкувати за загальним станом хворого (забарвлення шкірних покривів і пульсом), так як може наступити непритомність. У легких випадках непритомності буває досить піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо це не допомагає, рекомендується ввести підшкірно 1 мл 10% розчину кофеїн-бензоату натрію.
Кровопускання з вени застосовують для зменшення навантаження на серце при серцевій недостатності (особливо при набряку легенів), зменшення кількості еритроцитів при їх надлишку, для виведення токсичних продуктів, що містяться в крові при екзогенних інтоксикаціях.
Протипоказання: шок, колапс та інші стани, що супроводжуються падінням артеріального тиску, анемія, виснаження і різко виражений склероз мозкових судин, особливо у літніх людей.