Левоміцетин

Левоміцетин (Laevomycetinum; синонім Chloramphenicolum; список Б) - антибіотик широкого спектру дії. Застосовують для лікування черевного тифу і паратифів, дизентерії, бруцельозу, кашлюку, пневмонії, гонореї, гнійних інфекцій, туляремії, висипного тифу, трахоми, пситтакоза та ін. Препарат зазвичай призначають внутрішньо, за 20-30 хв. до їжі в порошках або таблетках по 0,25-0,75 г (зазвичай 0,5 г) 3-4 рази на день. Лікування проводять залежно від захворювання протягом 4 - 10 днів; при рецидивуючих захворюваннях-2-3 тижні. Можливе застосування левоміцетину в свічках, а також зовнішньо у вигляді 1-10% лініменту або 0,25% водного розчину (очні краплі). При застосуванні левоміцетину можуть спостерігатися алергічні реакції, диспептичні розлади, зміни з боку крові; тривале застосування може призвести до грибкових уражень шкіри і слизових оболонок (кандидоз). Препарат протипоказаний при псоріазі, екземі, грибкових та інших захворюваннях шкіри. Форми випуску: таблетки по 0,1 г, 0,25 г і 0,5 г; свічки, що містять 0, 1 г, 0,25 г, 0,5 г і 0,6 г левоміцетину; 1% мазь (очна). Зберігають у темному місці. См. також Антибіотики.

Левоміцетин (синонім: хлорамфенікол, хлормицетин, параксин, фармицетин) - антибіотик, виділений з культуральної рідини Streptomyces venezuelae. Був отриманий також синтетичним шляхом, який став основним методом отримання левоміцетину.
Важко розчинний у воді, легко-в спирті, пропіленгліколі, t°пл 150,5-151,5°. Досить стійкий у сухому стані; у водних розчинах не втрачає активності при t° 37° протягом місяця, а при кип'ятінні - протягом 5 годин. Стійкий при широких зрушення рН.
Левоміцетин - антибіотик широкого спектра дії. До нього чутливі більшість грампозитивних і грамнегативних бактерій, патогенні рикетсії, деякі великі віруси і окремі грибки. Максимально переносима доза левоміцетину для білих мишей при введенні per os - 1500 мг/кг, LD50-2640 мг/кг. При внутрішньовенному введенні щурам, кроликам викликає загибель всіх тварин в дозах 50-225 мг/кг, LD50-110-280 мг/кг. При підшкірному введенні LD50 дорівнює 245 мг/кг.
Левоміцетин легко всмоктується з шлунково-кишкового тракту при пероральному введенні, обнаруживаясь в значних кількостях у крові (максимум через 2-4 години після прийому антибіотика), швидко розподіляється по різним органам після перорального внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення і виводиться з сечею через короткий проміжок часу (через 6-8 годин після введення Л. практично зникає з крові).
Левоміцетин знайшов широке застосування в медичній практиці. Він є єдиним антибіотиком, що надають виражений терапевтичний ефект при черевному тифі. Л. призначають також при лікуванні рикетсіозів, бактеріальної дизентерії, пневмонії, хірургічних інфекцій, деяких вірусних захворювань. Застосовується per os. Добова доза для дорослих-1-4 г (рівномірно через кожні 6-8 годин).
Найбільш часті побічні явища: нудота, блювання, діарея, загальна астенія; серйозні ускладнення: ураження кровотворних органів, пригнічення функції кісткового мозку, псевдомембранозний ентероколіт.
См. також Антибіотики.