Дітям з повторними атаками ревматизму на тлі вже набутих вад серця, крім застосування антиревматичних засобів в поєднанні з антибіотиками, доводиться ширше використовувати препарати, що роблять вплив на відновлення метаболічних процесів у серцевому м'язі. З цією метою застосовують кокарбоксилазу по 50-75мг на добу внутрішньом'язово, вітаміни: С - по 300-500 мг на добу, В, - по 15-20 мг, В2 - по 15 мг, B15-по 150 мг, В6-по 30-60 мг, препарати калію (калію хлорид, оротат калію, панангін).
При наявності у дітей з набутими вадами серця хронічних вогнищ інфекції: каріозних зубів, хронічного тонзиліту, фарингіту - необхідно ретельне консервативне лікування в активному періоді хвороби, а при стиханні активності ревматичного процесу - оперативне лікування хронічного тонзиліту.
У хворих з пороками серця, особливо при мітральному стенозі або при комбінованому мітральному пороці, можливі різні ускладнення. Найбільш часто виникає миготлива аритмія.
Основним завданням терапії при миготливої аритмії є уражень серцевого ритму. Це досягається призначенням серцевих глікозидів. Після застосування дози насичення переходять на тривале лікування підтримуючими дозами серцевих глікозидів. Антиревматичну лікування в поєднанні з серцевими глікозидами комбінують з терапією, спрямованої на відновлення метаболічних порушень. Дефібриляція в активному періоді захворювання не показана через можливості тромбоемболічних ускладнень.
У фазі стихання ревматичного процесу можна використовувати антиаритмічні препарати: новокаїнамід з розрахунку 1 -1,5 мл 10% розчину дітям до 2 років і по 2-5 мл для дітей старшого віку внутрішньовенно або внутрішньом'язово (Ст. М. Сидельников, 1976), а також β-адренергічні блокатори, зокрема індерал, з розрахунку 0,5 мг на 1 кг маси дитини на добу. У деяких випадках для усунення фібриляції можна рекомендувати электроимпульсную терапію (Е. Н. Мешалкин та ін, 1975). Для підвищення її ефективності показана підготовча терапія (калій, глікозиди) і тривала підтримуюча терапія після відновлення ритму (хінідин, аймалін, изоптин, резохин та ін). Новокаїнамід для довгостроково підтримуючої терапії призначати не рекомендується, так як при цьому можуть виникнути серйозні ускладнення (А. В. Сумароков і А. А. Михайлов, 1976).
З 5 дітей з миготливою аритмією, яких ми спостерігали, у 4 причиною її був комбінований мітральний порок, що протікає з переважанням стенозу, у однієї дитини миготлива аритмія з'явилася на тлі вродженої миоэндокардиального фиброэластоза. В останньому випадку були тромбоемболічні ускладнення в мозкових судинах, що з'явилися при перекладі миготливої аритмії в синусовий ритм.
При тромбоемболічних ускладненнях рекомендується спокій, призначають антикоагулянти (Ст. Е. Незлин, 1968; Л. Томів і Л. Томів, 1976) протягом 3-4 тижнів. У випадках емболії біфуркації аорти показана рання эмболэктомия.
При розвитку інфарктів легень з метою попередження вторинної інфекції в уражених ділянках легеневої тканини призначають антибіотики, поряд з цим проводиться і лікування антикоагулянтами. Призначається гепарин у дозі 100 ОД/1 кг маси тіла (разова доза) 4 рази на добу.
У плані етапного лікування дітей з поворотним ревмокардитом на тлі вад серця має велике значення перебування таких хворих у санаторіях, де досягається повна ремісія ревматичного процесу. Основними факторами санаторного лікування є лікувально-оздоровчий диференційований руховий режим, лікувальна фізкультура і лікування протиревматичними засобами.
