Дія ліків на організм

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Вивчення ролі лікарських форм і шляхів введення тетураму та інсуліну показало, що швидкість надходження та вміст їх у крові хворих майже однакові при ін'єкційному та ректальному призначення. Причому при ректальному застосуванні тетураму наркологи не відзначали тяжких побічних реакцій, які виникають зазвичай після ін'єкцій.
Серед розчинів, таблеток та супозиторіїв фторацізіна кращими (якщо судити за максимальної концентрації в крові) є розчини і таблетки. Ще один результат експериментальних досліджень: вивчення пероральних лікарських форм вітаміну К показало, що за впливом його на активність протромбінового комплексу лікарські форми розташовуються в наступному порядку: ліофілізований препарат в кишковорозчинних капсулах, масляний розчин в желатинових капсулах, таблетки без оболонки і покриті нею.
Досить цікаві результати вивчення процесів всмоктування та виведення з організму з сечею амідопірину. Виявляється, що швидкість цих процесів значною мірою визначається типом лікарської форми.
Найбільша концентрація в крові амідопірину з супозиторіїв досягається до кінця першої години після введення, з розчину пік концентрації досягається через годину, але він дещо нижчий, з порошку - через дві години, з таблеток та розчину з корегувальним складом - через чотири години. Отже, застосування амідопірину у формі супозиторіїв збільшує швидкість всмоктування, а його вміст в крові вище в порівнянні з іншими лікарськими формами. Це дає можливість говорити про зменшення дози препарату у формі супозиторіїв при экстемпоральном їх приготуванні.
Таким чином, експериментальні дані дозволяють стверджувати, що стратегія призначення амідопірину повинна змінюватися при використанні різних лікарських форм препарату.
Зайве говорити, як важливо точно вибрати лікарську форму, якщо пацієнтами виявляються діти. Ось результати дослідження, дозволив встановити найбільш ефективну лікарську форму спазмолітичних засобів - ефедрину гідрохлориду і изадрина гідрохлориду (використовувалася також складна композиція, що включає еуфілін, димедрол, ефедрин) - при лікуванні дітей, що страждають бронхіальною астмою. Систематичне, протягом одного-двох тижнів, введення перерахованих препаратів у вигляді супозиторіїв показало певні переваги порівняно з порошками і таблетками. Ці переваги проявляються в більш швидкому настанні терапевтичної дії і у відсутності будь-яких реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.
Ефективність, переносимість препарату, характер і вид ускладнень, перебіг захворювання у великій мірі залежать від виду лікарської форми стероїдних гормонів, які застосовуються, як правило, довго. Найбільш вживані з них - таблетки - дозволяють підтримувати в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту значні концентрації екзогенних стероїдів, володіють, крім загального, широким спектром місцевої дії (судинозвужувальну, порушення мембранної проникності та обміну речовин в клітині, що призводить до атрофічних процесів, тощо). Цей феномен таїть в собі серйозну небезпеку, особливо для осіб похилого віку або страждають супутніми захворюваннями органів травлення. У цьому разі належного терапевтичного ефекту вдається досягти лише зміною типу лікарської форми гормональних препаратів, зокрема застосуванням супозиторіїв.