Шкірні прояви лімфогранулематозу

Шкірні прояви зустрічаються у третині випадків лімфогранулематозу. Частіше вони є вторинними, проте описані окремі спостереження і ізольованого первинного Л. шкіри. Лише в рідкісних випадках ці ураження розвиваються раніше видимого ураження лімфатичних вузлів і можуть навіть бути першим клінічним проявом Л.
За аналогією з лейкозами (див.) прийнято розрізняти неспецифічні («лимфогранулиды») і значно більш рідкісні специфічні ураження шкіри. До перших відносять свербіж, частіше генералізований і досить інтенсивний, пруригоподобные, уртикарний, бульозні, коревидные, скарлатиноподібної висип, а також висипки типу екземи, багатоформна ексудативної еритеми і т. д.; нерідкий оперізувальний лишай. Характерний для «лимфогранулидов» інтенсивний свербіж зазвичай не проходить під впливом противозудного лікування, але Р. Б. Біленький і А. С. Рабен спостерігали хворого з незудящими «лимфогранулидами».
Специфічні ураження шкіри при лімфогранулематозі клінічно частіше проявляються папулами, вузлами та пухлиноподібними утвореннями, не відзначаються окремо від таких при лейкозах; рідше вони нагадують грибоподібний мікоз та папулонекротіческій туберкульоз шкіри. Вузли можуть піддатися некрозу, утворюючи виразки з піднятими краями. Така одиночна изъязвляющаяся пухлина частіше локалізується на кінцівках, може бути першою поразкою шкіри. Кількість і розмір елементів - самі різні.
Гістологічно при неспецифічних ураженнях шкіри виявляють банальний запальний інфільтрат, рідше картина дещо нагадує грибоподібний мікоз. Будова специфічних лимфогранулематозных инфильтраций відповідає будові уражених лімфатичних вузлів. Левер (W. F. Lever) розрізняє дві стадії цих змін: 1) гранульому Ходжкіна (поліморфно-ядерний запальний інфільтрат з окремими гігантськими клітинами Березовського-Штернберга; тенденція до осередкового некрозу); 2) саркому Ходжкіна (переважання клітин Березовського-Штернберга, наявність материнських недиференційованих і ретикулярних клітин). На відміну від грибоподібного мікозу, при лімфогранулематозі шкіри відсутні пікноз, кариорексис, клітинний детрит.
Однак, як і при лейкозах, беззастережне клінічне та гістологічне розмежування специфічних і неспецифічних уражень шкіри при лімфогранулематозі не завжди виправдано.
Діагностика уражень шкіри при Л. ґрунтується в першу чергу на загальних даних. Її вирішують результати гістологічного дослідження шкірних висипань або, що доцільніше, збільшених лімфатичних вузлів.