Лобне передлежання - підвид лицьового передлежання; це нестійка форма (рис. 88). Виникає воно протягом родового акту, коли головка, йдучи вперед чолом, затримується в цьому стані, так як підборіддя не може опуститися внаслідок тих чи інших причин. Причини виникнення лобного передлежання ті ж, що і переднеголовного і лицьового. Усунення цих причин може привести до зміни лобного передлежання, якщо голівка знаходиться ще у вході в таз і навколоплідні води не відійшли. При відходженні вод і вставленні голівки великим сегментом остання фіксується остаточно в лобному передлежанні. Вставитися у лобному передлежанні може не тільки великий величини головка. У літературі є вказівки, що і мала величина плоду може сприяти встановленню головки в лобному передлежанні. Невеликий величини головка вступаючи чолом, опускається в таз і не зустрічає умов, що сприяють її згинання, як це спостерігається і при пологах двійнею. Пологи в лобному передлежанні характеризуються затяжним перебігом. Загальна тривалість пологів у середньому у первісток складає 24 год 51 хв, а у повторнородящих - 13 год 17 хв. При фізіологічних пологах у потиличному передлежанні середня тривалість у первородящей 11 год 54 хв і у повторнородящих - 9 год 34 хв (Ст. Ст. Єрмаков, 1954). Тільки в тих випадках, коли плід малих розмірів або пологи наступають передчасно, тривалість пологів при лобному передлежанні наближається до норми.
Своєрідність биомеханизма пологів і затяжний перебіг несприятливо позначаються на стані матері та плода (див. рис. 93 і 98).
Головка вступає в таз і опускається в його порожнину лобовим швом в поперечному розмірі або при опусканні лобовий шов переходить з поперечного розміру в косий, причому «крила носа» прямують до симфізу. Як тільки верхня щелепа (точка фіксації) упреться в нижній край лона, починається згинання голівки та народження її до потиличного бугра. При цьому відбувається надмірне напруження тканин промежини, так як голівка при лобному передлежанні повинна пройти через таз окружністю, відповідної щелепно-потиличному її розміром (planum maxillo-occipitale) і дорівнює 35 див.
Головка витягується в напрямку малого косого розміру. Коли здасться потиличний бугор (друга точка фіксації), головка починає розгинатися) причому звільняються верхня і нижня щелепи (рис. 89). Родова пухлина утворюється рано, зазвичай досягає великої величини, займає весь лоб і поширюється в одну сторону до очей і в іншу до великого тім'ячка. Перебіг пологів у передньому виді лобного передлежання ще менш сприятливо. Цей варіант лобного передлежання зустрічається дуже рідко; точкою фіксації є велике тім'ячко і кут між підборіддям і шиєю.
Рис. 88. Лобне передлежання. Голівка опускається в порожнину тазу.
Рис. 89. Лобне передлежання. Прорізування голівки.
Частота лобових предлежаний невелика. За даними С. П. Виридарского, лобне передлежання зустрілося у 0,13%, Д. С. Чапін - на 0,1%, С. С. Холмогорова - 0,08%, В. П. Михайлова - 0,11%, 3. Л. Філіппова - 0,06%, Н. В. Яковлєва та О. Шевельової - 0,05%, Н. Іванова - 0,04%, Ст. Ст. Єрмакова - 0,026%.
Лобне передлежання зустрічається переважно у повторнородящих у віці 20-30 років. Частота лобових предлежаний зростає при звуження тазу; за даними нашої клініки, звуження тазу спостерігалося у 21,1% лобових предлежаний.
Прогноз. Якщо лицьові передлежання в більшості випадків не викликають несприятливих наслідків ні для матері, ні для плоду, то лобне передлежання, навпаки, загрожує небезпекою обом. Це залежить, як вже згадувалося, від несприятливого вставляння голівки та її проходження через родовий канал площиною найбільшого розміру.
Внаслідок несприятливого вставляння голівки і уповільненої просування по родовому каналу можливі різні ускладнення, як-то: розриви матки і промежини, нориці та ін
За даними Д. С. Чапін, кількість розривів досягає 25%, а за даними С. С. Холмогорова - 60%.
Захворюваність і смертність після пологів в лобному передлежанні досить високі (за С. С. Холмогорову - 2,9%, за Ст. Ст. Єрмакову - 4,9%).
Пологи при лобному передлежанні несприятливі не тільки для матері, але і для плоду. Часті і сильні перейми викликають порушення плацентарного кровообігу, що може спричинити асфіксію і смерть плода. Мертвонароджуваність за С. С. Холмогорову становить 46,5%, за Ст. Ст. Єрмакову - 20,4%.
Можливість виникнення вказаних ускладнень вимагає від лікаря пильності при веденні пологів та застосування відповідних профілактичних і терапевтичних заходів.
Розпізнавання лобного передлежання на підставі зовнішнього дослідження неможливо, так як відхилення потилиці до спинки не настільки різко виражена, як при особовому передлежанні.
Діагноз грунтується виключно на даних піхвового дослідження. Якщо прощупується лоб з його швом як найнижча опустилася частина головки і ясно відчуваються з одного боку перенісся і надбрівні дуги, а з іншого - передній кут великого тім'ячка, то, безсумнівно, є лобне передлежання. Ні рота, ні підборіддя при дослідженні не досягаються.
У сумнівних випадках дослідження проводиться під наркозом всією рукою.
Характерна також форма голівки новонародженого (рис. 90).
Рис. 90. Форма голівки новонародженого, народженого в лобному передлежанні.
Ведення пологів. При лобному передлежанні пологи закінчуються мимовільно лише в 53% випадків; у 47% доводиться вдаватися до оперативного розродження. З оперативних методів розродження найчастіше застосовується кесарів розтин або накладення акушерських щипців, рідше - поворот на ніжки з подальшим витяганням плода і вкрай рідко - краніотомія (перфорація, эксцеребрация) і краниоклазия.
За даними С. С. Холмогорова, число акушерських втручань при лобному передлежанні досягає 78,72%. За матеріалами В. П. Михайлова, оперативне розродження при лобових передлежання застосовується в 76-93% випадків. Таким чином, активне втручання при лобному передлежанні доводиться застосовувати значно частіше, ніж при особовому. Незважаючи на сумнівний прогноз при консервативно-вичікувальної тактики ведення пологів, ми все ж вважаємо її доцільною, так як лобне передлежання нестійкий - він виникає протягом пологів і нерідко мимовільно усувається. За даними В. о. Єрмакова, в половині випадків пологів при лобному передлежанні спостерігається перехід його в обличчя і рідше - в потиличний передлежання. В окремих випадках можливі спроби до виправлення рукою лобного передлежання шляхом переведення його в обличчя, як, наприклад, радить Р. А. Соловйов, або потиличний (С. С. Холмогоров). При цьому необхідно пам'ятати, що виправлення лобного передлежання можливо тільки на початку пологів і при живому плоді, коли лоб не встиг щільно фіксується у вході в таз і відсутня різко виражена ступінь деформації головки, виключається розтягнення нижнього сегмента матки і є достатня ступінь розкриття зіва. Спроби до виправлення лобного передлежання при великих ступенях звуження тазу не повинні проводитися.
Залежно від поставленого завдання - перевести лобне передлежання в обличчя або, навпаки, в потиличний - виробляються відповідні рухи пальцем, введеним в рот плода.
Зовнішня рука сприяє виконанню даної маніпуляції. Наше ставлення до цього методу досить стримане. При широкому тазі і середньої величини плоду лобові передлежання не представляють небезпеки для матері, і тільки перші два періоди пологів при цих умовах значно уповільнюються.
Оперативне розродження показано лише там, де природне розродження неможливо; показання до оперативного втручання можуть виникнути не тільки з боку матері, але і з боку плоду. Вибір методу розродження повинен сообразоваться з особливостями випадку (див. пологи при особовому передлежанні), при лобному передлежанні відповідно до наявних показань і умов застосовуються: накладення щипців, поворот плода на ніжку з подальшим його витяганням, операція кесаревого розтину і перфорація голівки плода подальше краниоклазией. Так, поворот плода на ніжку припустимо в тих випадках, коли не є просторового невідповідності між величиною головки і розмірами тазу, при повному відкритті зіва і рухливості плода.
Поворот не проводиться у випадках, коли на матці є рубець після колишньої операції кесаревого розтину, при плоді великого розміру.
