Променева хвороба у військово-польових умовах може виникати в результаті зовнішнього опромінення (див. Ядерну зброю) або попадання (значно рідше) радіоактивних речовин (РВ) в організм (інкорпорація). Фізичне і нервово-психічне перенапруження та інші несприятливі фактори бойової обстановки знижують стійкість організму до іонізуючої радіації, тому у військово-польових умовах променева хвороба може виникати від менших, ніж
зазвичай, доз опромінення, протікати важче і давати більш високу летальність. Досить часті комбінації з іншими видами уражень (опік, механічні пошкодження), а також поєднання з місцевими радіаційними ушкодженнями будуть значно обтяжувати перебіг променевої хвороби.
Перша медична та долікарська допомога ураженим в зоні зараження осередку ядерного вибуху полягає в надяганні протигаза або ватно-марлевої пов'язки, захисного одягу, якнайшвидшого видалення з зони зараження. Поза зоною зараження проводиться механічне видалення РВ з обмундирування; при підозрі на потрапляння РВ всередину - прополіскування рота водою з фляги, викликання блювання подразненням кореня язика. У разі зовнішнього опромінення дають всередину 1-2 таблетки этаперазина по 0,004 г, при частій блювоті - 1 мл 0,1% розчину атропіну підшкірно, при гострої серцево-судинної недостатності - 1 мл 20% розчину кофеїну або 2 мл 20% камфорного масла підшкірно.
При наданні першої лікарської допомоги на полковому медпункті виявляють (з допомогою радіометра) заражених РВ в дозах, що перевищують гранично допустимі; їм проводять часткову санобробку. При підозрі на інкорпорацію РВ постраждалим дають адсорбенти всередину (50 г сульфату барію або 25 г адсобара в 1/2-1 склянці води) з подальшим беззондового промиванням шлунка і прийомом 4 таблеток пентацина по 0,5 р. У разі зовнішнього опромінення уражених призначають етаперазін (у дозах, зазначених вище), димедрол (0,05 г), рясне пиття; при повторної блювоти атропін підшкірно (в зазначених вище дозах), а при гострої серцево-судинної недостатності підшкірно кордіамін, кофеїн, камфору (20% масляний розчин по 2 мл).
На етапі кваліфікованої медичної допомоги (медико-санітарний батальйон, та окремий медичний загін) при зараженні РВ проводиться повна санобробка. У разі інкорпорації РВ знову дають зазначені вище адсорбенти, після чого або промивають шлунок через зонд, або підшкірно вводять апоморфін (0,5 мл 1% розчину); всередину дають пентацин (2 р). Уражені, які зазнали зовнішнього опромінення, отримують димедрол (0,05 г), настоянку чілібухі (по 5-10 крапель); при середній і тяжкого ступеня хвороби, крім того, отримують тетрациклін (2 таблетки по 0,1 г), при серцево-судинній недостатності - кордіамін, кофеїн, камфору; при необхідності - корглікон (1 мл 0,06% розчину в 20 мл 40% розчину глюкози внутрішньовенно) або строфантин (0,5 мл 0,05% розчину), при частій блювоті внутрішньовенно 5 - 10 мл 10% розчину хлориду натрію. Нетранспортабельних уражених тимчасово затримують для проведення заходів по схемі комплексного лікування променевої хвороби.
Хворих променевою хворобою легкого ступеня евакуювали в госпіталь легкораненых, хворих на променеву хворобу середнього та тяжкого ступеня - в терапевтичні госпіталі, в яких здійснюється лікування в повному обсязі.
У військово-польових умовах при загрозі опромінення, крім застосування колективних засобів захисту, завчасно приймають цистамин (6 таблеток по 0,2 г), радиозащитное дія якого триває 3-4 години, після закінчення цього часу в разі опромінення знову приймають таку ж кількість препарату.
Променева хвороба в польових умовах
В умовах сучасних воєн променева хвороба може з'явитися наслідком застосування ядерної зброї. При цьому променева хвороба виникає в результаті зовнішнього опромінення (при атомному вибуху або внаслідок перебування на місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами) або потрапляння в організм радіоактивних речовин.
Клініка виникає в польових умовах променевої хвороби і ступінь тяжкості її залежать від виду та дози випромінювань, тривалості опромінення організму, від того, чи є опромінення зовнішнім чи внутрішнім, одноразовим або багаторазовим і т. п. Характер і тяжкість опромінення залежать також від характеру місцевості, від того, наскільки своєчасно були використані кошти індивідуальної та колективної захисту (протигаз, захисний одяг, притулок), від стану організму в момент опромінення (наприклад, фізична і нервова перевтома, переохолодження, порушення регулярності харчування тощо).
Гостра променева хвороба розвивається у військово-польових умовах головним чином в результаті одноразового або повторного опромінення всього тіла людини або більшої його частини у відносно короткий проміжок часу в дозах, що перевищують 100 р.
Хронічна променева хвороба розвивається частіше в результаті тривалого або багаторазового зовнішнього впливу на організм проникаючого випромінювання у відносно малих дозах, або при тривалому впливі радіоактивних речовин, що потрапили всередину організму через дихальні шляхи, ранові та опікові поверхні, через шлунково-кишковий тракт). Не виключається можливість проникнення в кров окремих радіоактивних ізотопів, що входять до складу радіоактивних речовин, і через непошкоджені шкірні покриви. Це може спостерігатися при дії військ на радіоактивно забрудненій місцевості, наприклад у особового складу рятувальних команд, створюваних для ліквідації наслідків атомного нападу противника.
Гостру і хронічну променеву хворобу, що виникає в польових умовах, часто відрізняє своєрідний клінічний перебіг, що пов'язано зі значними змінами загальної реактивності організму ураженого і зниженням його стійкості. У силу цього в бойових умовах можливий розвиток Л. б. I ступеня під впливом проникаючої радіації навіть у дозах менше 100 р.
Істотний вплив на перебіг Л. б. може надавати в польових умовах поєднання радіаційного ураження з іншими видами уражень (опіки, механічна травма, вогнепальні пошкодження тощо). Результати атомного бомбардування японських міст у 1945 р. свідчать про значну частоті комбінованих уражень; число хворих, що страждають тільки гострою Л. б., складе, за даними зарубіжних авторів, не більше 15-20% всіх уражених атомною зброєю.
Променева хвороба зумовлює у постраждалих зниження опірності організму до інфекцій та різним шкідливим впливам зовнішнього середовища, що підвищує ймовірність виникнення у них різних соматичних та інфекційних захворювань.
При поєднанні Л. б. з іншим ураженням зниження імунобіологічної реактивності найбільш виражено. Крім того, при такому поєднанні відзначається більш важкий перебіг, як Л. б., так і супутнього ураження. Так, у людей, що піддалися інтенсивному опроміненню і отримали інше поразка (опік, травма), спостерігається більш швидкий розвиток і більш важкий перебіг початкового періоду (період загальної первинної реакції), коли вже незабаром після опромінення можуть спостерігатися втрата свідомості, блювота, сильні головні болі, запаморочення, прогресуюча загальна слабкість, прострація і т. п. Латентний період значно скорочується, а нерідко безпосередньо переходить в період розпалу хвороби, який характеризується всіма симптомами важкого «променевого ураження» з виникненням таких важких ускладнень, як вторинні кровотечі, пневмонія, сепсис та ін.
Масовість уражень в результаті застосування ядерної зброї зумовлює надходження в дуже короткі відрізки часу великого числа постраждалих на етапи медичної евакуації, що ускладнює сортування уражених і діагностику захворювань. Тому на етапах медичної евакуації, що висуваються до вогнища ураження, набуває особливого значення правильна оцінка трьох основних показників: 1) анамнез (перебування в зоні атомного вибуху); 2) дані індивідуальної дозиметрії, що дозволяють в ранні строки (в перші години) визначити дозу проникаючого випромінювання; 3) оцінка загального стану ураженого на підставі об'єктивного дослідження (ознаки прояви первинної реакції). Необхідність використання методу дозиметрії диктується не тільки частим відсутністю проявів первинної реакції при I і II ступені гострої Л. б., але і труднощами проведення гематологічних досліджень унаслідок масового надходження потерпілих на етапи медичної евакуації. Остаточний діагноз гострої Л. б. встановлюють на етапах евакуації, що забезпечують уражених кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомогою.
Профілактика променевої хвороби і організація медичної допомоги. Для попередження променевої хвороби використовують індивідуальні та колективні засоби захисту. За останні роки за кордоном були отримані відомі успіхи від застосування хімічних захисних сполук. Найбільш придатними виявилися сполуки з групи амінів і амінокислот, що містять вільні SH-групи. Механізм дії таких сполук може бути пов'язаний зі зниженням внутрішньоклітинного вмісту кисню, з захистом сульфгідрильних груп ферментів і білків шляхом освіти, наприклад, змішаних дисульфидов, а також з нейтралізацією вільних радикалів. З цієї групи препаратів провідне місце належить цистамину та його похідних. При профілактичному прийомі препарату всередину його радиозащитное дія може тривати до 4-5 год. Загальними недоліками відомих в даний час радіозахисні препаратів є їх недостатня ефективність, близькість профілактичних доз до токсичних і відносна короткостроковість дії.
У вогнищі атомного вибуху медична допомога зводиться насамперед до припинення подальшого надходження радіоактивних речовин в організм (надягання на ураженого протигаза, респіратора, ватно-марлевої пов'язки на рот і ніс, в необхідних випадках захисного одягу) з подальшим якнайшвидшим виносом уражених за межі небезпечної зони.
На етапах медичної евакуації, де надається перша лікарська допомога, найважливіше значення належить медичної сортування. При цьому виділяють людей, заражених радіоактивними речовинами в дозах, що перевищують допустимі. Їм проводять часткову санітарну обробку: обмітання і витрушування обмундирування, прополіскування порожнини рота, промивання очей, змивання радіоактивних речовин з відкритих ділянок тіла, а також викликають блювоту подразненням кореня язика. За свідченнями дають медикаментозні засоби. На етапах, де надається кваліфікована медична допомога, здійснюють повну санітарну обробку людей, заражених радіоактивними речовинами, проводячи заходи з комплексного лікування початкового періоду променевої хвороби. Дозиметрія дозволяє встановити дозу проникаючої радіації і ймовірну тяжкість Л. б., у зв'язку з чим визначається, в якій госпіталь підлягає направленню вражений.
