Результат малорухливого способу життя, коли людина не займається фізкультурою, не здійснює прогулянок, постійно їздить на власній автомашині або ж у громадському транспорті, на роботі старанно сидить протягом дня, а ввечері біля телевізора, проявляється не відразу. Але після 40 років, а то й раніше, починають турбувати задишка, прискорене серцебиття, ослаблення пам'яті, слабкість - перші сигнали хворобливого стану.
Новітні дослідження в області фізіології, морфології, біохімії показують всі переваги благотворного впливу фізичної активності на живий організм. М'язова діяльність сприяє ритмічній роботі серця, адже воно працює не поодинці. Поліпшується основний обмін, глибшим стає дихання, а це означає, що організму більше дістається так необхідного йому кисню. Активно включається ще один экстракардиальный фактор кровообігу - респіраторний насос, який при фізичних навантаженнях працює з великим коефіцієнтом корисної дії. При цьому значно збільшується кількість гемоглобіну в крові, на обличчі з'являється здоровий рум'янець, додається бадьорості й сили, поліпшується настрій.
Серед займаються фізичними вправами значно менше гіпертоніків, хворих атеросклерозом судин. Багато людей, часто страждають простудними і серцево-судинними захворюваннями, при індивідуально підібраної фізичному навантаженні відновлювали свої сили і здоров'я.
З цього приводу можна навести багато прикладів з науково-дослідної практики. Ось один з них. Дві групи щурів утримували в різних умовах. Першу групу змушували нетривалий час 3 рази на тиждень плавати в басейні, а другу щодня на кілька годин поміщали в спеціально сконструйовані клітини - футляри, де тварини не мали можливості здійснювати звичних рухів. Живильний повноцінний раціон був для обох груп один і той же. Результат експерименту виявився вражаючим: у тварин другої групи поступово падав вага, знижувався апетит, вони ставали млявими, малорухомими в нормальних умовах, зіниці у них помутніли, незабаром вони гинули, в той час як щури-плавці відчували себе чудово. Про це говорив навіть їх зовнішній вигляд, ряд фізіологічних показників та структурних особливостей після розтину. Вони прожили значно довше за своїх «відпочиваючих» побратимів.
Атрофію м'язів, а з нею все більше заглиблюється патологію серцево-судинної системи не без підстави називають першим ворогом сучасного людства.
Іноді жінки, яким дістається багато фізичної роботи в домашніх умовах, кажуть: «Навіщо нам займатися гімнастикою, фізичними вправами? Прибирання, прання, прасування, інші постійні роботи - не фізична чи це навантаження? Так, безумовно фізична. Але, на превеликий жаль, недостатня для нормального функціонування внутрішньом'язових насосів-периферичних «сердець». При такого роду заняттях зазвичай в діяльність залучаються лише певні групи м'язів. А для включення в роботу всіх наших «насосів» з метою оптимальної допомоги серця потрібна узгоджена систематична робота всіх м'язів тіла або переважної їх більшості. Цього можна досягти тільки за допомогою певного комплексу фізичних вправ ранкової гімнастикою, бігом, ходьбою, веслуванням, плаванням.
Чому людина, прекрасно знаючи, що йому шкідливо, а що корисно, все ж таки інколи не хоче для себе самого здоров'я, повноцінного життя, вперто не бажає відчувати ту «м'язову радість про яку писав ще наш великий фізіолог В. П. Павлов. Чому так відбувається? Адже навряд чи у нашій країні знайдеться людина, який не хотів би прожити довше цілком бадьорим, зберіг молодість, активним учасником успіхів нового покоління. Питання досить складний і важкий. Але знайти на нього відповідь можна почасти в сфері нашої психічної життя.
