При лікуванні хронічної недостатності кровообігу у дітей найбільш широко застосовується дигоксин. При необхідності отримання швидкого ефекту використовується строфантин або корглікон. Внутрішньовенне введення строфантину починає діяти вже через 10 хв, максимальний ефект спостерігається через годину після введення препарату. Не рекомендується тривале застосування строфантину і корглікону. Зазвичай через 3-5 днів після отримання терапевтичного ефекту хворого доцільно перевести на лікування серцевими глікозидами, застосовуваними всередину (дигоксин, изоланид та ін).
В історії хвороби дітей з недостатністю кровообігу при призначенні їм серцевих глікозидів для кращого контролю за правильністю розрахунку доз препарату рекомендується приводити таблицю розрахунку терапевтичної і підтримуючої дози (Р. В. Клайшевич, 1973).
В якості прикладу наводимо таблицю (табл. 7) розрахунку дигоксину для хворого Ст., 10 років, з масою тіла 30 кг призначений Дигоксин у терапевтичній дозі 0,075 мг на 1 кг маси (0,075 мг Х 30 = 2,25 мг).
Тривалість призначення препаратів строго індивідуальна і залежить, головним чином, від ступеня ураження серця і вираженості недостатності кровообігу.
При лікуванні хворої дитини серцевими глікозидами необхідно ретельно стежити за його станом, щоб не пропустити початкових ознак інтоксикації серцевими глікозидами, так як навіть ідеально підібрана доза при наявності підвищеної індивідуальної чутливості організму хворого до даного препарату може викликати інтоксикацію.
Інтоксикація частіше розвивається при застосуванні таких серцевих глікозидів, які мають виражену кумуляцию (дигітоксин), і рідше при застосуванні препаратів, які досить швидко виводяться з організму (дігоксин).
Початковими симптомами інтоксикації є брадикардія, синусова аритмія, погіршення самопочуття. При наростанні токсичної дії препарату ще більше погіршується самопочуття хворих, з'являються сонливість, млявість, нудота, іноді блювота, зниження апетиту, збільшуються розміри печінки, зменшується діурез, виявляються екстрасистоли, спочатку поодинокі, а потім політопні, і в тяжких випадках відзначається екстрасистолія по типу бігемінії (рис. 30). На ЕКГ з'являється подовження інтервалу PQ, зниження величини зубця Т, зміна положення сегмента ST.
Інтоксикація при застосуванні серцевих глікозидів може розвинутися і без їх передозування, при наявності гіпокаліємії, так як зменшення вмісту внутрішньоклітинного калію підвищує чутливість серцевого м'яза до глікозидів. Розвитку гіпокаліємії сприяє застосування глюкокортикоїдів, сечогінних засобів (3. В. Янушкевичус, 1970 і ін; Р. В. Клайшевич, 1973).
Інтоксикація може виникнути і при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами препаратів кальцію, так як кальцій діє на серцевий м'яз подібно глікозидів.
При появі симптомів інтоксикації серцевими глікозидами необхідно зменшити дозу або взагалі відмінити препарат. Одночасно зі зменшенням дози або відміни препарату потрібно призначити речовини, що містять калій, комплекс вітамінів С, B1, Вб, PP. Зазвичай після зменшення дози або відміни препарату симптоми інтоксикації зникають через 1-3 діб.
Для лікування аритмій, що виникли в результаті інтоксикації серцевими глікозидами, доцільно використовувати новокаїнамід, індерал, изоптин.
