Метиловий спирт застосовують при виготовленні політур, для денатурирования етилового спирту, метилування, одержання формальдегіду, в якості розчинника мастил, жирів, каучуку; іноді входить до складу антифризу (див.). Метиловий спирт - високотоксичний отрута, яка вражає переважно нервову і судинну системи. Він володіє вираженим кумулятивним ефектом; може проникати в організм через рот, неушкоджену шкіру та (у вигляді пари) через органи дихання. В організмі окислюється повільно, утворюючи високотоксичні формальдегід та мурашину кислоту. Накопичення в організмі мурашиної і молочної кислот призводить до розвитку важкого ацидозу з вираженим зниженням резервної лужності крові. М. с. зв'язує залізо гемоглобіну і клітинних ферментів, блокуючи цим окислювальні процеси в організмі і викликає ціаноз і типове пошкодження зорового нерва і сітківки очей (остання відрізняється високим вмістом заліза і великою потребою в кисні). М. с. повільно виділяється з видихуваним повітрям і в значно менших кількостях з сечею. Мурашина кислота виділяється з сечею в найбільших кількостях на 2-3-й день після отруєння.
Найбільш небезпечні отруєння метиловим спиртом при введенні всередину. Індивідуальна чутливість до М. с. коливається в дуже широких межах. Смертельна доза - 30-100 мл, але смерть може настати від прийому всередину навіть 5 мл У важких випадках симптоми інтоксикації розвиваються в перші години після прийому М. с. всередину, але частіше протягом доби. З'являються загальна слабкість, запаморочення, головний біль, нудота і блювота, часто біль у животі, болі у всьому тілі, туман в очах, порушення зору. У тяжких випадках розвиваються різкий ціаноз, порушення дихання (нерідко за типом дихання Куссмауля), стан рухового занепокоєння, судоми, важка кома, зіниці розширюються, не реагують на світло; смерть наступає в результаті зупинки дихання. Якщо отруєння не закінчується смертю, одужання відбувається повільно, часто розвивається стійке порушення зору аж до сліпоти, обумовлене атрофією зорового нерва, в основному дегенерацією волокон аксіального (папилломакулярного) пучка. Отруєння метиловим спиртом (навіть з розвитком сліпоти) можливі і при всмоктуванні отрути через шкіру при рясному зволоженні їм спецодягу.
У виробничих умовах М. с. може надавати токсичну дію головним чином при вдиханні парів. Оскільки пари М. с. дратують кон'юнктиву і дихальні шляхи, вдихання цих парів у високих концентраціях не відбувається (до високих концентрацій отрута не накопичується). При малих концентраціях парів М. с. інтоксикація розвивається повільно і проявляється у формі кон'юнктивітів, подразнення дихальних шляхів, нерізко виражених змін нервової системи (головний біль, дзвін у вухах, неврити, явища вегетативної дистонії та ін). Порушення зору при цьому не розвиваються. Проте описані випадки тяжких отруєнь парами метилового спирту з вираженими ураженнями нервової системи.
Профілактичні заходи: застосування замість М. с., де це можливо, менш отруйних речовин; забезпечення суворого контролю за транспортуванням, зберіганням та витрачанням М. е.; робітники підприємств повинні бути інформовані про токсичну дію М. с. Гранично допустима концентрація М. с. в повітрі робочих приміщень 50 мг/м3.
Лікування отруєнь. При пероральному отруєнні метиловим спиртом - промивання шлунка з додаванням активованого вугілля; всередину (або з клізмою) розчин соди (10-15 г), а в тяжких випадках внутрішньовенно вводять 5% розчин бікарбонату натрію (до 7 мл на 1 кг ваги тіла) під контролем за рівнем бікарбонатів у плазмі крові і рН сечі. При явищах гіпоксії - метиленова синь всередину (0,1 X 3) або внутрішньовенно 0,5% розчин метиленової сині з 25 мл 40% розчину глюкози. Застосовують оксигенотерапію або інгаляції карбогену, серцево-судинні засоби, вітаміни В1 і С. У важких випадках - кровопускання (250 мл). При несвідомому стані - стрихнін, кофеїн, лобелії, кордіамін; рясне введення рідини. Обов'язково зігрівання тіла (грілки, гарячі напої). Очі необхідно захищати від світлових подразнень; при ураженні зору - повторні люмбальні пункції через кожні 5-6 днів.
Виявлення метилового спирту при судово-хімічних дослідженнях. Об'єктами дослідження при хімічному доказі отруєння метиловим спиртом є рідини, що містять М. с., і внутрішні органи трупів отруєних (кров, мозок, печінка, вміст шлунка та ін). Дослідження рідин, що містять М. с., полягає у визначенні температури кипіння рідини, отгонке М. с. (якщо це потрібно) і виявленні його якісними реакціями. При дослідженні внутрішніх органів трупів необхідно ізолювати метиловий спирт з об'єкта дослідження дистиляцією з водяною парою і стягнути з повторним перегонки (3-4 рази) з дефлегматором. Кілька мілілітрів отриманого в результаті перегонок дистиляту піддають аналізу.
Якісне виявлення М. с. грунтується на окисленні його в формальдегід і виявленні формальдегіду реакціями: а) з розчином кодеїну в концентрованої сірчаної кислоті - червоно-фіолетове (до синьо-фіолетового) фарбування; б) з розчином фуксиносернистой кислоти - синьо-фіолетове фарбування. Обидві реакції мають позитивне значення лише у разі відсутності в дистилляте формальдегіду, що встановлюється попереднім дослідженням дистиляту. При відсутності в дистилляте етилового спирту М. с. може бути виявлений реакцією освіти метил саліцилату, що володіє характерним запахом.
Кількісне визначення метилового спирту ґрунтується також на окисленні М. с. до формальдегіду і колориметрическом визначенні останнього за допомогою фуксиносернистой кислоти.
