Вправи максимальної інтенсивності рідко застосовуються в лікувальній фізичній культурі. До таких вправ з граничним навантаженням відноситься, наприклад, біг на швидкість. При їх виконанні виникає кисневий борг, тому діяльність серцево-судинної і дихальної систем значно посилюється.
Дозувати необхідно загальну і місцеву фізичні навантаження. Загальна навантаження складається з енергетичних затрат організму на виконання м'язової роботи на всіх фізичних вправах. Про відповідність її можливостям хворого можна судити за зовнішніми ознаками стомлення і реакції серцево-судинної і дихальної систем - динаміці ЧСС і дихання. Місцева фізичне навантаження має в основному локальний вплив. Прикладом такого навантаження є вправи для відновлення руху паралізованих м'язів.
Пасивні рухи та вправи, що виконуються з допомогою, надають незначне загальне вплив, тому повинні дозувати ступенем місцевого впливу. У деяких випадках місцеві навантаження, наприклад вправи для зміцнення м'язів тулуба при компресійних переломах, дозуються і по загальному, і по місцевому впливу (по ЧСС і ступеня стомлення м'язів) на організм хворого. Для більш точної оцінки загальної та місцевої навантаження враховуються і суб'єктивні відчуття хворого.
В залежності від завдань в різні періоди лікування виділяють три основних варіанти (як загальних, так і місцевих) дозування навантажень: лікувальні, тонізуючі (підтримуючі), і тренують.
Лікувальна доза застосовується в тих випадках, коли необхідно в першу чергу надати терапевтичний вплив на уражену систему або орган, сформувати компенсації, попередити ускладнення. При цьому загальна фізична навантаження в заняттях зазвичай невелика і від заняття до заняття збільшується незначно. При погіршенні стану вона знижується. Місцева фізичне навантаження складається з спеціальних вправ і може бути малою (наприклад, у початковий період лікування хворих на бронхіальну астму або з невритом лицевого нерва) або помірною (наприклад, при лікуванні переломів у період іммобілізації). Ознак загального стомлення при цьому може не спостерігатися, хоча часто відзначається стомлення окремих м'язових груп. Фізіологічні зрушення з боку серцево-судинної і дихальної систем мало виражені.
Тонізуюча (підтримуюча) дозування застосовується в задовільному стані хворого при тривалій іммобілізації, хронічних захворюваннях з хвилеподібним перебігом, після закінчення відновного лікування з максимально можливим лікувальним ефектом. Загальні і місцеві фізичні навантаження залежать від функціональних можливостей організму в цілому, окремого ураженого органу або системи. Вони повинні стимулювати функції основних систем, тобто надавати тонізуючу дію і підтримувати досягнуті результати лікування. Застосовуються фізичні вправи помірної або великої інтенсивності. Характерна особливість цього варіанту дозування навантажень полягає в тому, що вони не збільшуються в процесі курсу лікувальної фізичної культури. Заняття повинно не втомлювати хворого, а викликати відчуття бадьорості, припливу сил, поліпшення настрою.
Тренує дозування застосовується в період одужання і в період відновного лікування, коли необхідно нормалізувати всі функції організму хворого, підвищити його працездатність або добитися високого ступеня компенсації. Фізичні навантаження під час виконання загальнорозвиваючих, так і спеціальних вправ від заняття до заняття підвищуються за рахунок різних методичних прийомів і дозуються так, щоб викликати стомлення. Фізіологічні зрушення в діяльності основних систем, як правило, значні, але залежать від захворювання і стану хворого. Тренуючу дію в певні періоди захворювання можуть надавати і вправи помірної інтенсивності при поступово збільшується дозуванні. Для визначення обсягу фізичних навантажень, які надають тренуючу дію, проводять різні тести. Так, при захворюваннях серцево-судинної системи гранично допустимі фізичні навантаження визначаються з допомогою проби толерантності до них; величина осьового навантаження при діафізарних переломах - з допомогою тиску пошкодженої іммобілізованої ногою на ваги до моменту появи больових відчуттів (80% від отриманої величини - оптимальне навантаження); тренуючу дію для збільшення сили м'язів надає навантаження, що становить 50% від максимальної.
* Розділ «Дозування фізичних вправ» написаний за участю доц. Дамскера В. С.
