Загальні основи методики лікувальної фізичної культури

Методику лікувальної фізичної культури диференціюють залежно від форми неврозу. При неврастенії вона спрямована на підвищення тонусу ЦНС, нормалізацію вегетативних функцій і залучення хворого в свідому і активну боротьбу зі своєю недугою; при психастенії - на підвищення емоційного тонусу і порушення автоматичних і емоційних реакцій; при істерії - на посилення процесів гальмування у корі великих півкуль головного мозку.
При всіх формах неврозів необхідний індивідуальний підхід до хворого. Інструктор повинен бути авторитетний, викликати позитивні емоції, здійснювати в заняттях психотерапевтичний вплив на хворих, відволікати їх від важких думок, виробляти наполегливість, активність.
Заняття лікувальною фізичною культурою проводяться індивідуально і групами. При формуванні груп необхідно враховувати стать, вік, ступінь фізичної підготовленості, функціональний стан хворих, супутні захворювання.
У першій половині курсу лікування (I період) заняття доцільно проводити індивідуально для налагодження контакту з хворими. Враховуючи їх підвищену вразливість і емоційність, до початку занять не слід фіксувати увагу на помилки та недоліки у виконанні вправ. У цьому періоді застосовуються прості і загально-розвиваючі вправи для великих м'язових груп, що виконуються в повільному і середньому темпі і не потребують напруженої уваги. Заняття повинні бути достатньо емоційними. Команди слід подавати спокійним, виразним голосом. Хворим на неврастенію й істерію вправи потрібно більшою мірою пояснювати, хворим на психастенію - показувати.
При лікуванні істеричних «паралічів» застосовують відволікаючі завдання у змінених умовах (в іншому вихідному положенні). Наприклад, при «паралічі» руки використовують вправи з м'ячем або кількома м'ячами. Треба обов'язково звертати увагу хворого на мимовільне включення «паралізованою» руки в роботу.
По мірі оволодіння хворими вправами з нескладної координацією в заняття включають вправи у рівновазі (на лаві, колоді), а також лазіння на гімнастичній стінці, різні стрибки, плавання. Прогулянки, ближній туризм, риболовля у цей період також сприяють розвантаженню нервової системи від звичайних подразників, зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи.
Тривалість занять у I періоді спочатку 10-15 хв, а по мірі адаптації - 35-45 хв. Якщо хворий переносить навантаження I періоду добре, то у II періоді у заняття вводять вправи, що сприяють поліпшенню уваги, координації, збільшення швидкості і точності рухів, виховують спритність, швидкість реакції. Для тренування вестибулярного апарату використовуються вправи з заплющеними очима, з раптової перебудовою рухів по команді під час ходьби, бігу, кругові рухи головою, нахили тулуба. Широко застосовуються рухливі і полегшені спортивні ігри, пішохідні прогулянки, ближній туризм, ходьба на лижах, їзда на велосипеді, волейбол, теніс та ін
II період проходить в основному в умовах санаторно-курортного лікування.