Лікування хворий при передлежанні плаценти має бути індивідуалізованим. В одних випадках допустимі консервативні методи лікування, в інших потрібне негайне хірургічне втручання.
Якщо у вагітної жінки кровотеча не позначається на загальному стані, то застосовують засоби і методи, спрямовані на припинення та попередження повторного кровотечі. Проте консервативні методи лікування припустимі лише за умови постійного лікарського спостереження. Тому вагітну, у якої підозрюється передлежання плаценти, необхідно направити в стаціонар, де їй завжди можна надати відповідну допомогу. Своєчасна госпіталізація необхідна також і тому, що в лікарняній обстановці можна почекати термін, коли плід стане життєздатною, якщо це дозволяє стан самої жінки.
Вагітну треба укласти в ліжко, призначити їй рідку їжу, свічки з опієм і намагатися по можливості рідше проводити піхвове дослідження, а також не призначати проносних засобів. Ці заходи сприяють усуненню роздратування матки і знижують перистальтичні рухи кишечника. Піхвове дослідження проводиться тільки при відновленні кровотечі.
Призначаючи рідку дієту, слід заборонити міцний чай, кава і вино. Не можна застосовувати пітуїтрин, эрготин. Показані ін'єкції вітаміну К і повторні переливання крові (одногруппной, резус-негативної) по 250-500 мл.
Якщо у хворої кровотеча продовжується або після перерви відновлюється знову, причому в значній мірі, і є явні ознаки недокрів'я (кількість гемоглобіну знижується до 40% при максимальному артеріальному тиску 100 мм рт. ст. і нижче, незважаючи на повторне переливання крові), то подальше вичікування небезпечно, так як при повторній кровотечі може виникнути загроза для життя хворого.
Оцінка ступеня недокрів'я вагітної повинна проводитися на підставі обліку кількості втраченої крові, систематичного дослідження кількості еритроцитів і гемоглобіну вимірювання артеріального тиску і оцінки загального стану. При передлежанні плаценти падіння вмісту гемоглобіну спостерігається навіть при відсутності значного кровотечі (М. С. Малиновський), тому систематичний контроль за вмістом гемоглобіну є обов'язковим.
Залежно від терміну вагітності, психосоматичного стану жінки і ряду інших супутніх факторів обирається той чи інший акушерське втручання, включаючи операцію кесаревого розтину.
До числа факторів, які повинен враховувати лікар при виборі акушерського втручання, відносяться: вид передлежання плаценти, ступінь крововтрати і момент її виникнення (вагітність, пологи), підготовленість родових шляхів, вік жінки, наслідки попередніх вагітностей, ступінь життєздатності (недоношена, доношена) і стан плода (живий чи мертвий) та ін.
Розродження повинно передувати переливання крові, яке проводиться не тільки з метою боротьби проти шоку і недокрів'я, але і з метою стимуляції захисних сил організму (можливість інфекції). Оперувати знекровлену жінку без одночасного переливання крові не слід як в її інтересах, так і в інтересах плода.
Переливання крові (в межах 250-500 мл) показано і в тих випадках, де різке недокрів'я немає і кровотеча припинилася. Крім струминного переливання, може бути застосоване тривале вливання крові краплинним методом (у кількості 500-600 мл). Протипоказанням до струйного переливання крові є різко виражені порушення з боку серцево-судинної системи (стадія декомпенсації) і нирок. При переливанні крові необхідно дотримуватися обережності і повільно вводити її.
При виборі того або іншого виду акушерських заходів у разі передлежання плаценти лікар повинен виходити з необхідності: 1) зупинити кровотечу, 2) попередити можливість інфікування організму хворої і 3) по можливості врятувати життя плоду.
Акушери-гінекологи дотримуються такої точки зору, щоб одночасно зберегти життя жінки і плоду, і тільки коли немає можливості врятувати обидві життя, діють в інтересах жінки.
