Мономіцин (Monomycinum; список Б) - антибіотик, який застосовується для лікування захворювань, викликаних чутливими до нього бактеріями (стафілококи, стрептококи, пневмококи, палички дизентерії, кишкова паличка та ін). Мономіцин вводять внутрішньом'язово (250 000 ОД 3 рази на добу з інтервалами 8 годин), усередину (по 250 000 ОД 6 разів на добу протягом 2 - 3 днів), внутрішньочеревно при операціях на черевній порожнині (500 000-750 000 ОД), а також використовують для промивання порожнин (250-500 ОД в 1 мл 0,5% розчину новокаїну). При тривалому застосуванні можливі ураження нирок, неврит слухового нерва; при прийомі всередину - печія, нудота, блювання. Лікування мономіцином повинно проводитися під наглядом лікаря. Форма випуску: флакони по 250 000 ОД. Зберігають у темному місці при температурі не вище 20°.
См. також Антибіотики.