Сторінки: 1 2 3 4 5

Мотиваційний напрям

Останнім часом серед психологічних досліджень алкоголізму на перший план висуваються концепції, в яких розкривається мотиваційно-потребностный рівень психічної діяльності хворих. У вітчизняній психології намітилися традиція і наступність у цих дослідженнях. Розробкою теоретичних і прикладних питань зайняті Б. С. Братусь, К. Р. Сурнов, В. Ю. Зав'ялов, В. о. Гульдан, Ю. В. Валентик, В. о. Альтшулер.
Б. С. Братусь [1974, 1987] справедливо зазначає, що психологічний підхід до дослідження особистості хворого алкоголізмом повинен подолати традиційний для психіатрії емпіризм, проявом якого у вивченні алкоголізму служить «майже пряме співвіднесення між собою» двох рівнів патологічного процесу - феноменологічного (або як його називають психіатри - клінічного, вкладаючи в це слово особливе значення) і біологічного. Автор наводить досить поширений штамп так званого «клінічного мислення», в рамках якого моральна деградація алкоголіка розглядається як прямий наслідок інтоксикаційної енцефалопатії. Якщо аналізувати подібного роду співвіднесення з позицій загальної методології, як пише автор, то виявляється пропуск опосредствующего ланки, найважливішого шару руху всього процесу, а саме - шару психологічного, в надрах якого розігруються внутрішні психологічні колізії і конфлікти. Останні, зауважує Б. С. Братусь, дійсно розгортаються в певних (в даному випадку збочених) біологічних умовах, але не можуть бути зведені до них.
З позицій теорії діяльності А. Н. Леонтьєва, Б. З. Братусь дає тонкий психологічний аналіз особистості хворого алкоголізмом та його змін у ході захворювання. Алкогольна потреба, з його точки зору, формуючись на початковому етапі зловживання алкоголем, «не просто надбудовується над колишньою ієрархією потреб, діяльностей і мотивів, але перетворює цю ієрархію, мотиви і потреби особистості: вона, з одного боку, як би придавлює їх, витісняючи все, що вимагає складно організованої діяльності, залишаючи лише нескладні і примітивні потреби, а з іншого боку, надає навіть неалкогольним видами діяльності способи реалізації та установки, вироблені в діяльності по задоволенню потреби в алкоголі...» (Братусь, 1987, с. 106), т. е. потреби переживання стану сп'яніння. Діяльність, яка розгортається в стані сп'яніння, є абсолютно особливою за своїм характером, а саме ілюзорно-компенсаторної. Специфіку цієї діяльності розкривають характерні для неї способи задоволення потреб.
К. Р. Сурнов [1982] - учень і послідовник Б. С. Братуся - спеціально досліджував це питання і прийшов до висновку, що найважливіша особливість алкогольного способу задоволення потреб полягає в підміні об'єктивних результатів, що реально здійснюваних дій суб'єктивними емоційними відчуттями і станами. Останні імітують стану здорової людини, який здійснив у ході своєї діяльності намічені плани. Досягнення цих планів шляхом вживання алкоголю і являє сутність ілюзорно-компенсаторної діяльності (Сурнов, 1982; Братусь, Сидоров, 1984; Братусь, 1987). Автори вважають, що установки, вироблені в ілюзорно-компенсаторної діяльності, поширюються і на інші, у тому числі далекі від алкогольних, види діяльності, дозволяючи досить легко розпізнавати хворих алкоголізмом по їх діям і поведінці навіть у ті періоди, коли вони не вживають алкоголь (Братусь, 1987). Отже, патологічна пристрасть до алкоголю формується як певного роду діяльнісно опосередковане переживання, як ілюзорно-компенсаторний спосіб задоволення потреб.
До психологічних причин звернення до алкоголю Б. С. Братусь відносить можливість задоволення бажань і розв'язання конфліктів, яку дає стан сп'яніння для довгостроково питущої людини, навчився опредмечивать в цьому стані свої найрізноманітніші актуальні потреби, а також психологічні і соціальні умови, які штовхають людину на цей шлях. На перший погляд хворого алкоголізмом і не потрібна зовнішня причина для пияцтва, а висловлюване їм «алкогольне алібі» далеко від істинного спонукання; різні соціальні перешкоди втрачають для нього своє значення; особистість цілком підпорядковується патологічної мотивації і поведінку її стає досить стереотипним. За цими змінами завжди ховаються індивідуальні особливості опредмечування з допомогою алкоголю і ритуалів його споживання нереалізованих потреб людини.