Азбука лікування: першим ділом не зашкодь!

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Мистецтво лікування не обмежується умінням самого лікаря розмовляти з хворими. Він повинен навчити цьому медичний персонал. Ніхто інший не навчить їх цьому.
Якщо медичні сестри знайомі з деонтологией, то санітари й санітарки приходять в лікувальні установи, не маючи ні найменшого уявлення про особливості поведінки біля ліжка хворого, про вміння розмовляти і вести себе з ним. А адже патогенна дія слів і вчинків молодшого медичного персоналу буває не менш вражаючим, ніж слова і вчинки лікаря. Згадаймо «жалісливу» няню, сказавшую: «Оперував молодий лікар, от якщо б професор...»
Незважаючи на те, що майбутні медсестри вивчають основи деонтології, багато з них не вміють поводитися з хворими. В «Медичній газеті», був описаний такий випадок:
«Учнівська медучилища увійшла в палату після довгої відсутності, привіталася, оглянула палату і вигукнула: «Як, ви ще живі?!» Вигук був адресований безнадійної хворий, находившей в палаті. Можна собі уявити наслідки для хворої такого «щирого подиву» майбутньої сестри милосердя».
В одній з лікарень переважно з психотерапевтичною метою важкої хворий була призначена фізіотерапевтична процедура (електрофорез новокаїну). Коли та прийшла в кабінет, сестра глянула на історію хвороби, здивовано підняла брови і вигукнула:
- І куди це вас прислали! У вас же лімфогранулематоз четвертого ступеня!
Хвору, від якої до цього ретельно приховували діагноз, доставили у відділення з важкою реакцією...
Уміння розмовляти зі страждаючою людиною рідко буває вродженим даром. Його треба розвивати в собі в процесі повсякденної роботи, довго і терпляче вчитися спілкуванню з хворими.