Азбука лікування: першим ділом не зашкодь!

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

...Професор-хірург, оглянувши хвору, зробив висновок: у неї яскраво виражена важка спайкова хвороба, а терапевти вже чотири місяці відсилають її від лікаря до лікаря.
Для перевірки своєї гіпотези хірург сам направив її до терапевта. Вона трималася за правий бік, говорила, перемежовуючи слова стогонами і сльозами. Виходило, що вона ходить вже чотири місяці до лікарів через болі в правій половині живота.
- У яких тільки лікарів я не перебувала у себе в районі, які тільки ліки я не пила - нічого не допомагає,- говорила вона, показуючи пухку амбулаторну картку та сім довідок з лікарень.
Які тільки діагнози їй не ставили! Ентероколіт, гепатохолецистит, панкреатит, попереково-крижовий радикуліт, пієлонефрит, астено-невротичний синдром.
- Останнім часом лікарі навіть не хочуть дивитися мене,- розповідала хвора.- Кажуть, у тебе всі аналізи хороші. Болі ж все сильніше і сильніше, тепер я нічого не можу вже робити, не можу ходити...
Терапевт уважно переглянув амбулаторну картку та історію хвороби останнього її перебування в лікарні. Звертало на себе увагу, що хвора отримувала наркотики. Це насторожило. Лікарям не так вже рідко доводиться зустрічатися з особами, які з тієї чи іншої причини стали отримувати наркотики і звикли до них. Такі «хворі» дуже барвисто розписують свої хвороби і можуть розчулити кого завгодно. Зрозуміло, що у них все постійно болить, лікування неефективне. «Не такий тут випадок? - думав терапевт, дивлячись на хвору.- Тим більше що всі аналізи нормальні».
При огляді відразу впадала в очі деяка асиметрія живота. Він був дещо роздутий, більше в правій половині. На пальпацію в цій області хвора дала різку больову реакцію. До речі, в одній із довідок терапевт знайшов вказівки на виявлення розширення товстої кишки в цій області. Відразу ж виникла думка про спайкової хвороби та часткової непрохідності, тим більше що вона була оперована в минулому з приводу апендициту.
Консультація з хірургом скінчилася підтвердженням діагнозу, а операція позбавила хвору від страждань і неминучої наркоманії, якби її поневіряння тривали й далі.
Дивуєшся психології своїх колег в подібних випадках. Адже, напевно, не дарма ми називаємо один одного «колегою» - другом, товаришем, побратимом по професії. Невже треба бути настільки впертою, амбітними, щоб не послати хвору, ходящую до тебе без толку чотири місяці, до старшого товариша? І навіть відмовляти їй у цьому, коли вона сама просить. І з одного боку, стверджувати, що нічого особливого немає, так як всі аналізи нормальні, а з іншого - призначати наркотики, щоб вона «відстала». А адже цей шлях вів прямо до грознейшей з ятропатогений - наркоманії.
Так, у лікарів багато справ, багато хворих, нерідкі випадки упередженого до медиків відносини, несправедливості з боку окремих малосимпатичных осіб. Кажуть, що в цих умовах у лікаря може виникнути хвороба «отруєння людьми» і він починає тоді окидывать хворих холодним поглядом, говорити різкості, відфутболювати їх від себе, не вникаючи в хворобу і не думаючи про ятрогениях. Але... взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Адже тебе ж попереджали: йдучи у лікарі, подумай, чи ти зможеш працювати днями без відпочинку, ночами без сну...
Навіть коли на лікаря падає немислима навантаження, коли через його руки проходить щодня безліч людей, хворий не «третя ліжко від вікна або в кутку, такий прихрамывающий», а людина, особистість з прізвищем, ім'ям та по батькові, з його соціальною і індивідуальною оцінкою. У будь-якому з хворих живе цілий світ, або він сам - весь світ для його сім'ї. Всі вони заслуговують добрих, турботливих слів і дієвих зусиль лікаря. А інакше може бути погано.