Неповноліття

Неповноліття - період життя від 14 до 18 років. З досягненням 18 років, закон пов'язує повну дієздатність громадян СРСР і в зв'язку з цим придбання ними цивільних і політичних прав. Громадяни у віці від 14 до 18 років - неповнолітні, тому їх цивільна дієздатність обмежується в певних межах. Неповнолітні мають право самостійно розпоряджатися своєю зарплатою, вносити вклади на своє ім'я в ощадкасу і розпоряджатися ними, але вони не мають права без згоди батьків, усиновителів чи опікунів укладати юридично значущі угоди, тобто викликають правові обов'язки сторін (наприклад, купівля, продаж, дарування та ін).
Радянські закони охороняють здоров'я неповнолітніх. Підлітків можуть приймати на роботу тільки з 16 років. Згідно з Положенням про права фабричних і заводських комітетів професійної спілки, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 липня 1958 р., підлітки у віці 15 років приймаються на роботу у виняткових випадках за погодженням з комітетами профспілок. При прийомі на роботу, а потім не рідше одного разу на рік підлітки проходять обов'язковий медичний огляд. Крім того, Державним Комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і ВЦРПС затверджено спеціальний список виробництв, професій, спеціальностей і робіт, на яких забороняється застосування праці підлітків. Для неповнолітніх встановлено скорочений робочий день, їх не можна ставити на роботи, пов'язані з професійними шкідливостями, у нічні зміни тощо
Якщо неповнолітніми скоєно злочин, вікові межі їх кримінальної відповідальності встановлюються у відповідності з основами кримінального законодавства СРСР і союзних республік.