Номенклатура хвороб

Номенклатура хвороб - перелік прийнятих, встановлених медичною наукою назв хвороб, об'єднаних в групи і класи.
У медичній практиці застосовується більше п'яти тисяч позначень діагнозів. При цьому одна і та ж хвороба часто іменується по-різному. Для вивчення захворюваності населення необхідна раціонально побудована номенклатура хвороб, завдання якої полягає в тому, щоб величезне різноманіття діагнозів об'єднати в порівняно невелика кількість назв класифікаційних.
В межах однієї країни без єдиної номенклатури хвороб неможливо порівняння захворюваності і смертності в окремих областях, містах, районах. Для порівняння захворюваності та смертності населення різних країн, необхідна єдина міжнародна номенклатура хвороб. Встановлення правильних назв діагнозів необхідно при реєстрації хвороб, яка є початковою ланкою дослідження захворюваності та смертності населення.
У зв'язку з розвитком медичної науки і завданнями вивчення захворюваності та смертності населення номенклатура хвороб періодично переглядається та вдосконалюється.
З 1965 р. Радянський Союз перейшов на міжнародну номенклатуру хвороб, прийняту в більшості країн.
Нова номенклатура хвороб має триступінчату будову. Першу, найбільш широку ступінь становить номенклатура хвороб. Кожна з них має свій номер і становить окрему рубрику номенклатури.
Другу сходинку становлять групи, кожна з яких формується шляхом об'єднання того чи іншого числа рубрик. Нарешті, третю, найбільш високу і узагальнюючу щабель, сформовану шляхом об'єднання того чи іншого числа груп, складають класи. Всього номенклатура включає 17 класів і 999 рубрик.
Номери і назви класів:
I Інфекційні та паразитарні хвороби
II Новоутворення (пухлини)
III Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин
IV Хвороби крові і кровотворних органів
V Психічні розлади
VI Хвороби нервової системи та органів чуття
VII Хвороби системи кровообігу
VIII Хвороби органів дихання
IX Хвороби органів травлення
X Хвороби сечостатевих органів
XI Ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду
XII Хвороби шкіри та підшкірної клітковини
XIII Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини
XIV Вроджені аномалії
XV Деякі причини перинатальної захворюваності та смертності
XVI Симптоми і неточно визначені стани
XVII Нещасні випадки, отруєння і травми
XVII клас особливо багатий групами і рубриками (39 груп і 369 рубрик, тобто найменувань окремих видів травм та отруєнь). Така обширність цього класу пояснюється головним чином тим, що в ньому є дві незалежні один від одного класифікації: а) за причинами травми (нещасні випадки на залізниці, на водному, повітряному транспорті тощо); б) за видами травм ( переломи черепа, переломи кінцівок, вивихи без перелому кісток, удари, опіки тощо).
Застосування єдиної номенклатури хвороб у практиці вивчення причин захворюваності або смертності населення полягає у наступному.
В процесі обстеження хворих встановлюються і записуються в медичних документах (амбулаторних картах, історії хвороби) їх діагнози захворювань.
В цілях вивчення захворюваності велика різноманітність застосовуваних діагностичних позначень зводять до порівняно небагатьом рубриками єдиної номенклатури. Для цієї мети застосовують шифрування діагностичних позначень - поруч з діагнозом медпрацівник ставить номер, під яким це захворювання позначено у міжнародній номенклатурі хвороб.
Після шифрування документи розкладають за цими номерами з подальшим підрахунком числа захворювань по кожному шифру.
Для успішного вивчення захворюваності і полегшення роботи по шифровці діагнозів велике значення має точне і докладний позначення діагнозу хвороби в медичних документах. Замість діагнозу не можна ставити симптом (головний біль, задишка, кровотеча тощо). Для статистики захворюваності необхідні уточнені заключні діагнози, що встановлюються після спостереження за хворим і проведення спеціальних досліджень (лабораторних, рентгенологічних та ін).
Для вивчення захворюваності і правильної шифровки діагнозів по багатьом формам хвороби необхідно в діагнозах писати певні уточнення, від яких залежить їх правильна шифрування, наприклад при таких хворобах, як ларингіт, трахеїт, фарингіт, синусит, тонзиліт, бронхіт, гастрит, ентерит, коліт, нефрит, апендицит та ін, слід зазначати їх характер - гострий або хронічний. При встановленні діагнозу новоутворення вказують його локалізацію і характер (злоякісне або доброякісний); при діагноз грижі відзначають - неущемленная або защемлена і т. д.
При діагнозах судинних уражень центральної нервової системи вказують, чи пов'язані вони з гіпертонічною хворобою, атеросклерозом або іншими захворюваннями. При встановленні діагнозу гіпертонічної хвороби відзначають її стадію і який орган переважно вражений (серце, мозок, нирки). При діагноз ревматизму вказують - гостра або хронічна форма протікає захворювання з ураженням серця або без нього, з ураженням будь клапанів серця.
При нещасних випадках і травмах відзначають локалізацію травми, її характер (перелом, вивих, забиття, опіки та ін); чітко характеризують травму ока, зокрема наявність впровадження чужорідного тіла і опіків.