Одним з важливих факторів, що зумовлюють особливості здоров'я довголітніх людей, є проживання в сільських або міських місцевостях розглянутих територій. Це питання заслуговує особливої уваги, так як від місця проживання в чому обумовлюється уклад життя населення: характер і умови праці, особливості харчування, специфіка побуту, звичок, поведінки і т. п. Для оцінки здоров'я довголітніх в залежності від місця проживання це питання був включений в програму обстеження на всіх територіях, про яких говорилося вище. Приналежність до довгожителів міському або сільському населенню визначалася з урахуванням основного місця проживання в минулому, що давало можливість судити про вплив колишніх умов життя за тривалий період часу.
При вивченні показників здоров'я довгожителів міст і сіл Української РСР встановлено, що серед довгожителів у віці 90 років і старше показники здоров'я у городян і сільських жителів приблизно однакові (число практично здорових відповідно 23,3 і 22,7%). У той же час в старечому віці частка осіб з оцінкою загального стану здоров'я «добре» більше серед проживаючих, життя в сільській місцевості (39,2%) і менше серед міських жителів (32,9%).
Говорячи про особливості стану здоров'я довголітніх у зв'язку з місцем проживання, можна відзначити наступне: 1) у чоловіків частіше проявляється вплив сільських умов життя, у жінок - міських; 2) у довгожителів переваги проживання в селах більш виражені, ніж у осіб; старечого віку; 3) показники фізичного здоров'я трохи краще в жителів села, ніж у жителів міста, а показники психічного здоров'я, навпаки, сприятливіші у городян; 4) промислова зона і Київ відрізняються більш високими показниками стану здоров'я людей, які прожили більшу частину життя в селах, західні області - в містах.
Зіставлення показників здоров'я довгожителів міста і села свідчить про значну їх варіабельності не тільки в міських (як можна було очікувати), але і
сільських місцевостях. Так, якщо серед городян-чоловіків Української РСР у віці 80-89 років максимальні і мінімальні показники числа осіб з добре збереженою здатністю до самообслуговування складають 66,7 і 53,6% (різниця дорівнює приблизно 20%), а серед жінок того ж віку - 60,5 і 42,5% (різниця 30%), то серед сільських жителів відповідні показники складають 69,3 і 42,0% У чоловіків (різниця 40%). 61,6 і 33,7%-у жінок (різниця 45%). Найбільш високі показники спостерігаються в західних і південних областях, найнижчі - у Києві.
Зрозуміло, що поділ усього населення на міське і сільське умовно, особливо при оцінці здоров'я міського населення, так як відмінності в розмірах міських поселень і залежать від умов життя досить значні. У зв'язку з цим подальше поглиблене вивчення здоров'я довголітніх міських жителів проведено з урахуванням величини міст. Наші дослідження показали, що зменшення частки практично здорових серед осіб у віці 80 років і старше абсолютно чітко проявляється по мірі збільшення міських поселень: малих містах (з населенням до 50 000 осіб) вона складає 34%, середніх (від 50 000 до 500 000) -32%, а у великих містах (з 500-тисячним населенням)-29%. З іншого боку, у зворотній залежності перебуває частка осіб з поганим здоров'ям (бляклі» і «хворі»): вона зростає зі зменшенням величини міста (відповідно 7,2; 9,9 і 10,9%). У сільських місцевостях довгожителі з хорошим і поганим загальним станом здоров'я становлять відповідно 34 і 12%.
Застосування другого оцінного критерію - коефіцієнта доживаемости (частки осіб 90 років і старше серед загального числа осіб у віці 80 років і старше) дає такі ж результати: із зменшенням масштабності міст підвищується відносна кількість довгожителів (відповідно 7,7; 12,2 і 16,2%). До цього ж висновку дозволяє дійти вивчення умов основного місця проживання в минулому: серед довголітніх жителі сіл зустрічаються частіше, ніж серед осіб старечого віку.
