Захворювання опорно-рухового апарату

Правильно організовані систематичні заняття фізичною культурою і спортом викликають сприятливі функціональні і морфологічні зміни опорно-рухового апарату. Порушення ж основних принципів тренування, нераціональне використання навантажень, ігнорування вказівок лікаря, викладача або тренера можуть призвести до захворювань опорно-рухового апарату. Безпосередніми причинами його патологічних змін є насамперед перенапруги і мікротравми, особливо повторні, наслаивающиеся один на одного. При вогнищах хронічної інфекції та відсутності загартування такі зміни відбуваються значно частіше.

У лікуванні захворювань опорно-рухового апарату спортсменів і фізкультурників останнім часом широко використовуються нові ефективні препарати, нові методи фізіотерапії та ін. Однак основна роль у боротьбі з цими захворюваннями належить повноцінним заходів їх попередження, які зводяться головним чином до дотримання принципів раціональної тренування, виключенню навантажень, що не відповідають рівню підготовленості що займаються, та ін Істотну роль грає ліквідація вогнищ хронічної інфекції. У тому випадку, якщо захворювання вже виникло, необхідно своєчасно звернутися до лікаря і точно виконувати всі його приписи, але не займатися самолікуванням. Треба суворо виконувати руховий режим, призначений лікарем (обмеження навантажень, тимчасовий відпочинок і т. д.), так як його невиконання знижує ефективність лікувальних заходів, що сприяє переходу плину захворювання в хронічне. Після одужання рівень навантаження повинен бути спочатку значно знижений порівняно з тим, який був до хвороби, і навантаження повинні підвищуватись поступово. Це необхідно для відновлення повноцінного функціонального стану опорно-рухового апарату, знизився за час хвороби.
Питання про можливість продовжувати заняття тим чи іншим видом спорту при хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату вирішується в кожному випадку індивідуально, залежно від характеру захворювання, частоти загострень, виду спорту й інших факторів.