М'язи людини діляться на групи, протилежні за своєю дією, і є парними, за деяким винятком (круговий м'яз рота, сфінктери прямої кишки і сечовипускального каналу, діафрагма). Початок кожної м'язи-кінець, який знаходиться, як правило, ближче до середньої лінії тіла, ніж її прикріплення.
У всіх частинах тіла м'язи розташовані так, що скорочення однієї м'язи зміщує точку прикріплення інший м'язи, тобто підготовляє більший кут підходу сухожилка до кістки. Це значно підвищує силу м'язи з найменшою витратою енергії і сили скорочення. Таким чином, завдяки слойному розташуванню м'язів при порівняно малій величині м'язової тканини людина може виконувати значну роботу. Така конструктивна особливість виробилася в процесі еволюції і є пристосувальним моментом, при якому організм не пішов по шляху збільшення маси речовини м'язи, а відбулися зміни у розташуванні м'язів, щоб створити певні умови для збільшення моменту обертання.