Особливості й досягнення радянської гінекології

Сторінки: 1 2 3

Як ні великі були прагнення багатьох з перерахованих вище корифеїв науки до перебудови всієї системи охорони здоров'я матері і дитини, в умовах царизму вони не могли бути здійснені.
Тільки після Великої Жовтневої соціалістичної революції почалася нова ера в розвитку акушерства та гінекології. У радянській країні турбота про жінку-матір та її дитину стала загальнонародним, державною справою.
Тільки в соціалістичній країні з'явилася можливість створення стрункої системи охорони материнства і дитинства, що базується, як і вся радянська медицина, на наукових засадах марксизму-ленінізму, на принципах диспансеризації населення, широкої профілактики, на досягненнях сучасної науки.
Ми зупинимося лише на головних етапах цієї гігантської роботи. Досить згадати, що до Великого Жовтневої соціалістичної революції справу родопомочі в Росії перебувало у важкому стані, так як забезпеченість акушерськими ліжками становила всього лише 2%. В даний час, як відомо, ми маємо майже стовідсоткове охоплення стаціонарною допомогою всіх породіль як у місті, так і на селі. Після Великої Вітчизняної війни величезна мережа установ допомоги породіллі, кількість акушерсько-гінекологічних ліжок, мережа консультацій, які обслуговують жінок в містах і сільських місцевостях, не тільки повністю відновлені, але й перевищили довоєнний рівень.
Різко знизилася материнська смертність і смертність новонароджених дітей.
У Радянському Союзі акушерство та гінекологія як у науковій розробці питань, так і в практичному проведенні їх у життя мають, як і інші галузі радянської медицини, свої характерні особливості.
На перший план висуваються питання профілактики жіночих хвороб.
Розглядаючи хвороба як соціальне явище, радянська медицина з самого початку здійснює свою практичну діяльність на основі диспансеризації населення.
Установами, покликаними здійснювати диспансеризацію населення, проводиться систематичне спостереження і вивчення умов праці та побуту як причинних чинників захворюваності, з метою усунення чи зменшення шкідливих впливів навколишнього середовища на здоров'я населення. У завдання диспансеризації повинні включатися заходи щодо забезпечення правильного фізичного розвитку і попередження захворюваності та інвалідності шляхом проведення відповідних лікувально-профілактичних заходів. Всі заходи щодо диспансеризації населення проводяться на основі широкого залучення самих трудящих в діяльність лікувально-санітарних установ.
Диспансеризація, метою якої є попередження та раннє виявлення хвороб, сприяє швидкому відновленню працездатності населення і тим самим має величезне значення для народного господарства в сенсі збереження трудових ресурсів. Основними умовами для успішного здійснення диспансеризації є: 1) доступність кваліфікованої та спеціалізованої лікувальної допомоги для населення; 2) наявність єдиного плану роботи всієї медико-санітарної організації; 3) ознайомлення медичного персоналу з умовами життя і виробництва широких трудящих мас в цілях встановлення впливу зовнішнього середовища на захворюваність; 4) проведення широких профілактичних заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища (умов праці, житлових умов, харчування тощо); 5) залучення до активної участі трудящих шляхом залучення в роботу з диспансеризації профспілкових організацій, органів страхування, органів охорони праці та ін Диспансерне обслуговування може проводитися у різноманітних формах як у відношенні окремих захворювань - туберкульоз, венеричні хвороби, професійні захворювання і т. п., так і щодо окремих груп населення - дошкільного та шкільного віку, робітників-підлітків, вагітних жінок та ін.
З метою більш повного здійснення диспансеризації населення у нас проведено районування медичної Допомоги, яка об'єднується навколо районного лікувально-профілактичного закладу. Згаданий районний центр об'єднує лікувально-профілактичні та санітарні установи району і має в своєму розпорядженні відповідний обследовательский апарат.