Деякі особливості хірургічного лікування

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Крім того, профілактика перитоніту після великих операцій з приводу ендометріозу забезпечується комплексом заходів:
1. Підготовкою хворих до операції (усунення анемії, підготовка кишечника, піхви з урахуванням можливого кандидозного кольпіту, визначення стану імунної системи тощо).
2. З початком операції внутрішньовенно крапельно хворим вводяться препарати групи 5-нітроімідазолу (метрогіл, метронідазол, флагіл) і тинідазолу (триканикс по 500 мг/100 мл). Після операції протягом 3 діб препарат вводиться по 100 мл крапельно 2 рази на добу. Надалі можна перейти на застосування ректальних свічок з метронідазолом або трихополом по 0,5-1 г 2 рази на день протягом 7 днів.
3. Санація зони заочеревинного анастомозу на прямій кишці через двухпросветную дренажну трубку, введену в пресакральное простір.
4. Парентеральне введення антибіотиків типу клоферан, гентаміцин, кліндаміцин та ін.
5. Введення в черевну порожнину по закінченні профілактичної перфузії 1 % розчину діоксидину по 20-30 мл 3 рази на добу.
6. По закінченні операції або з ранку наступного дня хворим проводять ГБО за 45-60 хв при 1,5 ата, УФО аутокрові. За свідченнями крапельно внутрішньовенно вводимо імуномодулятор сандоглобулін по 100 мл 1 раз на добу протягом 2-3 діб, а потім переходимо на внутрішньом'язове введення спленіну по 2 мл щоденно.
7. Активне ведення післяопераційного періоду - раннє вставання, масаж грудної клітини, лікувальна гімнастика.
8. За показаннями проводяться кардіальна терапія, підтримка функції печінки, підшлункової залози та інших органів.
На три з гаком тисячі операцій з приводу ендометріозу, у тому числі з резекцією кишки або розкриттям її просвіту (136 операцій) перитоніт в післяопераційному періоді розвинувся лише у 4 хворих (до застосування вказаного комплексу заходів).
Накопичений багаторічний досвід не дозволяє нам погодитися з авторами, настійно рекомендують проводити екстирпацію матки при вростання позашийкового ендометріозу в пряму кишку або поранення прямої кишки під час операції з приводу ендометріозу. Ця рекомендація мотивується інтересами профілактики калового перитоніту. Перитоніт можна попереджати іншими методами, про які говорилося вище. Якщо дотримуватися рекомендації проводити екстирпацію матки при розтині просвіту прямої кишки або тим більше її резекції то як же бути з молодими жінками, яким можна провести операцію в ощадному обсязі, навіть якщо і буде потрібно для цього ізсікати ендометріоз з прямої кишки або розкривати її просвіт.
На закінчення розділу про хірургічному лікуванні ендометріозу слід ще раз звернути увагу на велику потенційну небезпеку різноманітних ускладнень під час операцій: поранення сечового міхура, сечоводів, стінки кишки, великих судин і т. д. У жінок, які тривало лікувалися гормональними препаратами (переважно прогестинами), може спостерігатися розм'якшення ендометріозу та оточуючих його тканин, що особливо виражено при поєднанні ендометріозу з дифузним ангиоматозом. Необережні маніпуляції, не кажучи про грубе потягуванні і захоплення жорсткими інструментами, можуть привести до розповзання тканини та масивної кровотечі з усіма неприємними наслідками.
Операції з приводу ендометріозу вимагають ретельності виконання і великої витримки хірурга, всієї хірургічної бригади і анестезіологів. Кожна операція має свої особливості і може тривати багато годин. Квапливість і недооцінка особливостей ендометріозу категорично неприпустимі під час операції.