Відпочинок

Відпочинок - стан спокою або такого роду діяльність, яка сприяє відновленню працездатності. Праця і відпочинок, робота і неробочий стан - дві сторони єдиного процесу життєдіяльності організму (див. Працю). У фізіологічному сенсі відпочинок - стан особливої діяльності, коли, «...залишаючись вільним від роботи, клітина відновлює свій нормальний склад» (В. П. Павлов). Найбільш повним відпочинком організму є сон (див.); під час сну відбуваються інтенсивні відновні процеси, в першу чергу в клітинах мозку. Важлива умова ефективного відпочинку - регулярне чергування періодів роботи і відпочинку, що сприяє зміцненню умовнорефлекторних зв'язків, що лежать в основі трудової діяльності людини.
При визначенні часу, необхідного для відпочинку при різних роботах, обліковують витрати фізичних зусиль, монотонність праці, особливість робочої пози, напруга уваги, температуру навколишнього середовища, відволікаючі фактори і т. д. Неправильний, безладний режим праці, порушення ритму зміни праці та відпочинку, недостатній, несвоєчасне відпочинок сприяють розвитку втоми.
Режим відпочинку для різних професій повинен бути різним.
Від правильної організації щоденного відпочинку залежить збереження працездатності і здоров'я. У щоденний відпочинок входять короткі перерви протягом робочого дня, виробнича гімнастика, що сприяє поліпшенню здоров'я працюючих, зменшення стомлюваності, підвищення продуктивності праці, знижує виробничий брак і травматизм. При цьому головну увагу треба приділяти таким рухам, які сприяють відпочинку найбільш втомлених груп м'язів. Обідня перерва рекомендується проводити на свіжому повітрі. Обов'язковий повноцінний сон у нічний час.
Стаття 119 Конституції СРСР закріплює право громадян СРСР на відпочинок: «Право на відпочинок забезпечується встановленням для робітників і службовців семигодинного робочого дня і скороченням робочого дня до шести годин для ряду професій з важкими умовами роботи і до чотирьох годин - у цехах з особливо важкими умовами роботи; установленням щорічних відпусток робітникам і службовцям з збереженням заробітної плати, наданням для обслуговування трудящих широкої мережі санаторіїв, будинків відпочинку, клубів».
П'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями розширює можливість організації щотижневого відпочинку, більш тривалого перебування на повітрі, екскурсій, подорожей, рибальства, занять спортом. Навіть незначна втома, накопичуючись день у день, призводить до перевтоми і, як наслідок, до зниження опірності організму. Особи, які займаються розумовою роботою, потребують не стільки в пасивному відпочинку, скільки в переключенні з однієї форми роботи на інші. В якості активного відпочинку для осіб, які займаються розумовою працею, рекомендується легка фізична праця в саду, на городі.
Трудящим забезпечується щорічний відпочинок; під час нього необхідно повністю відійти від звичайних занять, змінити обстановку. Особливо важливо поєднувати відпочинок з загартовуванням (див.), повітряними і сонячними ваннами, купанням, фізкультурою, спортом. Самим доступним і необхідним для всіх відпочинком є ходьба, прогулянки в лісі, горах, туристські походи та екскурсії (див. Туризм), є хорошим засобом оздоровлення, загартовування і фізичного розвитку.
За роки Радянської влади створена величезна мережа курортів (див.), санаторіїв, будинків відпочинку (див. Будинок відпочинку), заводських баз відпочинку, пансіонатів (див.), санаторіїв-профілакторіїв (див.), туристських баз, автопансионатов та інших лікувально-оздоровчих установ. В найбільш мальовничих місцях приміських районів великих міст силами господарських і профспілкових організацій створюються бази та зони відпочинку. У клубах, палацах культури, парках профспілки організовують різноманітні види відпочинку та розваг, розраховані на задоволення загальних і індивідуальних інтересів і запитів дорослих, молоді, дітей (масові гуляння, сімейні вечори відпочинку, фестивалі, спортивні змагання), а також заміські прогулянки, екскурсії в музеї та заповідники тощо

Відпочинок - стан спокою або такого роду діяльність, яка знімає втому і сприяє відновленню працездатності. Відпочинок невіддільний від праці. Праця і О., робота і неробочий стан - дві сторони єдиного процесу життєдіяльності організму.
Завоювання Великої Жовтневої соціалістичної революції забезпечили трудящим в СРСР і країнах соціалізму небувалі і недоступні для капіталістичних країн можливості використання О. для задоволення їхніх фізичних, інтелектуальних і соціальних потреб, для вільного та всебічного розвитку особистості.
Скорочення робочого часу і зростання дозвілля трудящих в сучасному світі
під впливом науково-технічного прогресу привертають все більшу увагу буржуазних соціологів. Гострота проблеми впливу цього процесу на життя суспільства призвела до створення особливої «соціології дозвілля». При ЮНЕСКО створена Міжнародна група по вивченню соціальних проблем вільного часу; на IV і V Міжнародних конгресах соціологів для обговорення цих проблем були виділені особливі секції.
Буржуазні соціологи за допомогою розваг та психологічної обробки прагнуть використовувати О. робітників для їх відволікання від політики і класової боротьби, для «пом'якшення неприязні до праці».
У фізіологічному сенсі відпочинок є стан особливої діяльності, коли «... залишаючись вільним від роботи, клітина відновлює свій нормальний склад» (В. П. Павлов). Корінна умова ефективності О. - систематичне регулярне чергування періодів роботи і О., що сприяє зміцненню умовнорефлекторних зв'язків, що лежать в основі поведінки і трудової діяльності людини.
Дослідженнями фізіологів і гігієністів встановлено особливе значення активного О. Ще Й. М. Сєченов довів, що найбільш швидке відновлення працездатності після стомлюючої роботи, виробленої однією рукою, настає не при повному спокої обох рук, а при роботі іншої, не працювала руки. Перемикання діяльності в процесі роботи з одних м'язових груп на інші з одних нервових центрів на інші прискорює відновлення працездатності стомленої групи м'язів. Перемикання з одного виду розумової роботи на інший, чергування розумової діяльності з легкою фізичною працею також покращують працездатність, усувають відчуття втоми і є своєрідною формою О. (див. Працю, фізіологія праці та відпочинку).
Сучасні фізіологічні уявлення про активний О. і його значення для організму вплинули і на лікувальну медичну практику. Це позначилося у відході від традиційних принципів повного спокою і щадіння, ще недавно панували в клініці при лікуванні різних захворювань.
Проблема раціонального режиму праці і відпочинку - одна з найважливіших проблем особистої, шкільної, промислової, спортивної гігієни та геронтології. В ряді науково-дослідних інститутів і лабораторій вивчається не тільки чергування різних робочих операцій або циклу їх з наступною перервою, але і О. протягом робочого дня, робочого тижня, робочого року, а також питання організації О., його форми, залежність процесів, що супроводжують О., від умов зовнішнього середовища і живлення і ін
Радянські фізіологи і гігієністи провели ряд досліджень з вивчення та вдосконалення режиму праці і О. робітників різних галузей промисловості. Встановлено, що тривалість і умови О. повинні бути достатніми для відновлення основних фізіологічних функцій, але в той же час вони повинні забезпечити збереження накопиченого вправи робочої установки (A. A. Летавет). Микропаузы між окремими виробничими операціями фізіологічно необхідні для відновлення ритмічної трудової діяльності, а перехід до роботи без микропауз знижує працездатність в 2-2,5 рази, і при цьому обов'язково потрібно компенсація для відпочинку шляхом додаткових перерв.
При визначенні часу О. при різних роботах враховуються витрати фізичних зусиль, монотонність праці, особливість робочої пози, напруга уваги, температура навколишнього середовища й ін. Так, норма часу О. становить в гарячих цехах машинобудування 7 - 11% оперативного часу. Залежно від конкретних умов праці частий і короткий перерву для О. може виявитися більш ефективним щодо працездатності, ніж рідкісні тривалі перерви. При побудові трудового режиму вивчається значення вікових особливостей працездатності людини. Так, М. В. Лейник і О. Р. Максимова знайшли, що співвідношення між часом на відпочинок і часом роботи, максимальної за м'язового напруження і середньої по інтенсивності, становить приблизно 3,8 : 1 у 17-річних, 2,6 : 1 у 20-річних і 3,3 : 1 у 40-річних. Встановити загальний для всіх професій режим О. не представляється можливим. Тільки вивчивши конкретний робочий процес в різних умовах праці, можна визначити необхідні перерви для О. і, не знижуючи продуктивності праці, попередити втому. Перерви для О. проводять до початку падіння продуктивності праці настає стомлення.
Інститутом гігієни праці та проф. захворювань АМН СРСР для деяких професій (збирачі приладів, друкарки, коректори та ін) розроблений і рекомендований наступний режим О.: перерва на обід в середині робочого дня (1 година), ввідна гімнастика до початку роботи (5 хв.), перерва для О. в першій половині дня (5 хв.) та перерва для виробничої гімнастики у другій половині дня (10 хв). При роботі, що вимагає великого м'язового напруги і напруги уваги, встановлюються більш часті перерви. Ці перерви у роботі (за винятком обідньої) входять у тривалість робочого дня.
Від характеру відпочинку під час перерви в роботі залежить зняття втоми, а отже, і ступінь відновлення працездатності. Під час обідньої перерви рекомендуються О. на свіжому повітрі, рухливі спортивні ігри, добре послухати музику або в кімнаті О. в зручному положенні почитати, пограти в шашки і т. д.
Ефективною формою О. на виробництві є виробнича гімнастика.
Дослідження М. Е. Маршака, А. Н. Крестовникова, Р. В. Попова, В. С. Раєвського, С. А. Косилова та інших показали, що, крім ефективного О., виробнича гімнастика покращує здоров'я робітників, зменшує стомлюваність, сприяє підвищенню продуктивності праці, знижує виробничий брак і травматизм. При створенні комплексів вправ виробничої гімнастики враховують переважне положення тіла при роботі, навантаження певних м'язів, ступінь і характер стомлюваності і т. д. Для осіб, які виконують важку фізичну роботу, комплекс вправ повинен носити заспокійливий характер. Кожна професійна група має свою програму вправ виробничої гімнастики.
Однією з форм відпочинку і раціоналізації режиму праці, добре зарекомендувала себе на поточно-конвеєрних роботах, є перемикання працюючих з одного виду операції на іншу. При цьому за рахунок зменшення одноманітних монотонних рухів змінюється ритм роботи, знімається втома і підвищується продуктивність праці.
Для повного відновлення працездатності у осіб, що працюють в нічну зміну, важливо дотримуватися режиму О. під час роботи, нормальний денний О. і безперервний 7-8-годинний сон. При великих підприємствах створені санаторії-профілакторії- (див.), в яких робітники і службовці користуються О. і при необхідності лікуванням без відриву від виробництва. Для екіпажів літаків цивільного повітряного флоту, морських і річкових суден, локомотивних бригад поїздів далекого прямування організовуються спеціальні пункти О. в місцях зміни.
Для займаються розумовою працею, як і фізичним, необхідно суворе дотримання 5-10-хвилинних перерв для відпочинку після кожних 1 -1,5 години розумової роботи; переключення з одного виду роботи на іншу попереджає втому і сприяє збереженню працездатності. Під час 5-10-хвилинного О. знімається м'язове напруження, обумовлене нерухомим, а іноді й неправильним положенням тіла, що досягається легкими фізичними вправами. Вкрай важливо О. поєднувати з легкою фізичною працею, спортом (прогулянки, гімнастика, полювання, риболовля, лижі, ковзани, плавання, веслування, спортивні ігри).
В. С. Лук'янов наводить таку приблизну загальну схему розпорядку дня працівника розумової праці: ранкова гігієнічна гімнастика, водні процедури (купання, душ, обливання, обтирання), сніданок, ранкова прогулянка (по можливості ходьба пішки на роботу); робота (суворе дотримання режиму О. під час роботи), другий сніданок-на роботі, денна прогулянка (по можливості ходьба пішки з роботи); невеликий О. перед обідом; обід, О. в домашній обстановці (легка фізична праця, спортивні ігри, відвідування кіно, театру, музею тощо); вечеря, прогулянка перед сном, душ або тепла ванна, сон не менше 7-8 годин. Правильний режим сну (лягати і вставати в один і той же час), свіже повітря, відсутність шуму, чиста і не дуже м'яка постіль - все це сприяє глибокому сну, повертає людині бадьорість і енергію для наступного трудового дня.
Форми праці і відпочинку повинні бути пристосовані до природних кліматичних умов. Це особливо важливо для жителів Крайньої Півночі, тропічної зони, високогір'я, де організму доводиться адаптуватися в період акліматизації (див.) до екстремальних кліматичних умов і незвичним біологічним ритмам.


Розрізняють три види О.: а) щодня; б) щотижневий; в) щорічний.
Щоденний О. включає короткі перерви протягом робочого дня, перемикання з одного виду діяльності на інший, прогулянки на свіжому повітрі, заняття спортом, іграми, читання художньої літератури, відвідування театрів, концертів, кіно і обов'язковий повноцінний сон у нічний час. Час О. не повинно проходити безцільно, безладно.
Щотижневий відпочинок у вихідний день повинен бути використаний для можливо більш тривалого перебування на свіжому повітрі, заміських прогулянок, екскурсій, подорожей, рибальства, занять спортом.
Для осіб, що займаються розумовою працею, рекомендується легка фізична праця в саду, на городі.
Фізична рухливість, зміна вражень заряджають людину бадьорістю і знімають втому.
Щорічний О. забезпечується всім трудящим під час трудової відпустки. Під час відпустки необхідно повністю відійти від звичайних занять, змінити обстановку, набратися нових вражень. Для зміцнення здоров'я особливо важливо щорічний О. поєднувати з загартовуванням, повітряними і сонячними ваннами, морськими купаннями, фізкультурою, спортом. Для щорічного О. радянським людям надані курорти (див.), санаторії (див.), будинки відпочинку (див.), містечка та бази відпочинку, туристські бази, автопансионаты та ін. В СРСР в 1965 р. понад 7 млн. осіб відпочивало і лікувалося в будинках О., санаторіях-профілакторіях, пансіонатах та інших санаторно-курортних закладах.
Для відпочинку і зміцнення здоров'я учнів використовуються піонерські табори (див.), туристські походи в передмістя, екскурсії, подорожі, спортивні заняття на майданчиках, відвідання музеїв, кіно, театрів і т. д.
Раціональний О. учнів повинен поєднуватися з правильно організованим режимом дня, виходячи із учбово-виховних завдань, з урахуванням стану здоров'я учнів.
Літні люди потребують більш тривалому О. і суворе дотримання гігієнічного режиму для збереження працездатності та довголіття. Для більшості людей цього віку посильний працю - головний життєвий стимул. 3. Р. Френкель рекомендує індивідуалізувати умови праці літніх людей, встановлювати більш тривалі перерви в роботі, подовжувати відпустки. Важливі систематичні заняття гігієнічною гімнастикою, які покращують дихання, координацію рухів, попереджають явища застою, тугорухливість суглобів і т. д. Ці заняття повинні супроводжуватися загартовуючими водними процедурами.
В організації колективних форм О. трудящих величезну роботу проводять радянські професійні спілки. У клубах, палацах культури, парках вони організовують найрізноманітніші види відпочинку та розваг, розраховані на задоволення загальних і індивідуальних інтересів і запитів дорослих, молоді, дітей (масові гуляння, сімейні вечори О., фестивалі, спортивні змагання, заміські прогулянки, колективні виїзди в ліс за грибами, ягодами, екскурсії в музеї та заповідники, ігри, танці тощо).
Навколо міст і великих промислових центрів, в найбільш мальовничих околицях Москви, Ленінграда, Києва та інших міст (у лісопаркових зонах) створюються бази О. Серед лісів, поблизу озер, річок будуються водні станції, туристські бази, яхт-клуби, піонерські табори.
Поряд з будинками відпочинку - постійними, сезонними, одноденними (для сімейних, вагітних, матерів з дітьми та ін) - для масового О. трудящих призначені літні і цілорічні містечка О., в яких передбачено все необхідне для культурного О.
Туризм (див.) є формою активного відпочинку, засобом оздоровлення, загартовування і фізичного розвитку. Десятки тисяч трудящих щорічно проводять свій О., подорожуючи на власних автомашинах мальовничими та визначними місцями країни.
В Директивах XXIII з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1966-1970 роки передбачається переведення робітників і службовців на п'ятиденний робочий тиждень (п'ять робочих днів і два вихідних) з збереженням встановленої в даний час загальної тривалості робочого часу за тиждень, подальше поліпшення організованого відпочинку трудящих, розширення пансіонатів, будинків відпочинку, туристських баз та інших оздоровчих закладів.