Відхаркувальні засоби

Відхаркувальні засоби - речовини, що сприяють відділенню бронхіального секрету.
Розрізняють відхаркувальні засоби рефлекторного (корінь іпекакуани, трава термопсису, корінь істода) і прямої дії на слизову оболонку бронхів (калію йодид, натрію йодид, натрію гідрокарбонат, терпингідрат, трипсин). Відхаркувальні засоби рефлекторної дії викликають подразнення чутливих нервових закінчень слизової оболонки шлунка. В результаті відбувається рефлекторне посилення бронхіальної секреції. Цей ефект веде до розрідження мокротиння і полегшує його виділення.
Відому роль у отхаркивающем ефект відіграє посилення ритмічних скорочень бронхіальної мускулатури та підвищення рухової активності миготливого епітелію дихальних шляхів. Рефлекторні відхаркувальні засоби у великих дозах (в 10 - 20 разів більших, ніж дози, що викликають відхаркувальний ефект) викликають блювоту.
Відхаркувальні засоби прямої дії безпосередньо впливають на бронхіальні залози та їх секрет. Ці речовини частково виділяються через слизову оболонку дихальних шляхів. Їх подразнюючу дію на місці виведення призводить до посилення секреції та розрідження секрету. Натрію гідрокарбонат створює лужну реакцію в слизовій оболонці бронхів. Тим самим він сприяє розчиненню муцину і зменшує в'язкість мокротиння. Зменшення в'язкості мокротиння під впливом трипсину (застосовують інфляційно у вигляді аерозолю) обумовлено його протеолітичними властивостями.
Головним показанням до застосування відхаркувальних засобів є запальні захворювання дихальних шляхів і легенів при наявності кашлю з густою, важко отхаркивающейся мокротою. Окремі відхаркувальні засоби - див. статті з назвами препаратів.

Відхаркувальні засоби (Ехресtorantia) - речовини, що полегшують виведення мокротиння з дихальних шляхів. Відхаркувальний ефект цих речовин пов'язаний з збудливим впливом на секреторну і моторну функції дихальних шляхів. О. с. підсилюють секрецію бронхіальних залоз, зменшують в'язкість мокротиння і стимулюють перистальтичні скорочення мускулатури бронхів. Виведенню мокротиння з дихальних шляхів сприяє також почастішання і поглиблення дихальних рухів.
Відхаркувальний ефект може бути результатом прямого або рефлекторного дії О. с. на гладку мускулатуру і слизову оболонку бронхів. У зв'язку з цим розрізняють О. с. місцевого і рефлекторного типу дії.
До відхаркувальну засобів місцевої дії відносять ефірні масла, амонію хлорид (див.), гідрокарбонат натрію (див. Натрій, препарати), йодиди калію і натрію (див. Йод, препарати) та ін Ці засоби ефективні при резорбтивном дії і при місцевому застосуванні (інгаляції з водяними парами).
З ефірних масел в якості О. с. використовують евкаліптова, анісова, тимиановое масла, скипидар (див.), терпингідрат (див.) та ін Діючими началами ефірних олій є терпени і ароматичні вуглеводні, що роблять безпосередній стимулюючий вплив на бронхіальні залози. Ефірні олії мають також помірно вираженими антисептичними і дезодорують властивостями. Як О. с. ефірні масла використовують зазвичай для інгаляцій. Деякі з них застосовують всередину per se (анісова олія, терпингідрат) або в складі складних лікарських форм в комбінації з іншими відхаркувальними засобами (пектол, нашатирно-анісові краплі, пертусин).
Гідрокарбонат натрію і хлорид амонію володіють слабким відхаркувальну дію, впливають в основному на в'язкість секрету бронхіальних залоз. Розчиняючи муцин, вони сприяють розрідженню мокротиння. Йодиди калію і натрію в якості О. с. застосовують внутрішньо, йодид натрію можна застосовувати внутрішньовенно.
До О. с. рефлекторного дії відносять препарати деяких лікарських рослин - іпекакуани (див.), термопсису, сенеги, істода (див. Лікарські рослини). Алкалоїди та сапоніни, що містяться в цих препаратах, викликають рефлекторне (з рецепторів слизової оболонки шлунка) посилення секреції бронхіальних залоз і перистальтичних скорочень гладкої мускулатури бронхів. При збільшенні дози препаратів проявляється також їх блювотний дію. Блювотний ефект препаратів іпекакуани та термопсису настає лише при збільшенні дози в 10-20 разів порівняно з тією, в якій ці препарати викликають відхаркування.
Для практичних цілей використовують прості і галенові препарати названих лікарських рослин (порошки, настої, відвари, настойки, екстракти). Препарати термопсису, іпекакуани та сенеги зазвичай застосовують у комбінації з О. с. місцевої дії - хлоридом амонію, бікарбонатом натрію і ін.
Показанням до застосування О. с. є запальні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем з в'язким, важко відокремленою мокротою. Дія відхаркувальних засобів посилюється при рясному питво. Для рефлекторних О. с. важливе значення має і частота прийомів. Препарати іпекакуани, термопсису і сенеги слід призначати через 2-3 години.
Побічні властивості О. с. неоднакові. О. с. рефлекторного дії викликають нудоту, блювоту. При застосуванні йодидів нерідко виникають явища йодизму. О. е., що подразнюють дихальні шляхи (йодиди, терпингідрат, скипидар), можуть сприяти загостренню хронічних захворювань легень і дихальних шляхів (туберкульоз, бронхоектатична хвороба тощо). Хлорид амонію, зменшуючи лужні резерви крові, може викликати компенсований ацидоз. Гідрокарбонат натрію збільшує лужні резерви крові і тим самим знижує збудливість дихального центру.
В якості відхаркувальних засобів можуть використовуватися речовини з інших фармакологічних груп. Відхаркувальний ефект спостерігається при застосуванні камфори (див.) та ін.