На вирішення експертних комісій ставиться багато запитань. Типовими є наступні:
1) своєчасність і правильність діагностики ушкоджень чи захворювань;
2) своєчасність, правильність, повнота надання медичної допомоги потерпілому або хворому;
3) якщо здійснювалося хірургічне втручання: були показники (абсолютні або відносні) для операції; своєчасність її, правильність технічного виконання операції, післяопераційного ведення хворого;
4) які дефекти мали місце в діагностиці, або лікуванні травми або захворювання, ким конкретно вони були допущені, їх причини, роль і причинно-наслідковий зв'язок зі шкідливими наслідками для хворого.
Крім перерахованих, на вирішення експертної комісії можуть бути поставлені й інші питання, що випливають із особливостей конкретного випадку.
У висновку експертної комісії повинні бути надані науково обґрунтовані та вмотивовані відповіді на всі поставлені перед нею питання. Якщо відповідь на будь-яке питання не може бути дана, необхідно вказати, з якої причини. Якщо всі експерти приходять до єдиної думки, то вони підписують висновок; якщо ж думки експертів розходяться, то не згодні з більшістю експерти пишуть свою особливу думку.
Вирішення питань про умисел або необережність, вини або невинності медпрацівників не входить в компетенцію експертів, їх вирішує суд.
Несприятливі для хворого наслідки можуть бути обумовлені вагою самого захворювання або травми (що буває в переважній більшості випадків), а також у результаті несприятливого збігу обставин і іноді так званої лікарською помилкою.
Під випадком (нещасним випадком) у медичній практиці слід розуміти несприятливий результат медичного втручання, що з'явився результатом несприятливого збігу обставин, які неможливо було передбачити і попередити при сумлінному відношенні медичного працівника до своїх обов'язків. Прикладами можуть служити смерть чи тяжкий стан хворого внаслідок непереносимості лікарської речовини при першому його введення; так звана наркозної смерть від гострого стенозу гортані або рефлекторної зупинки серця від невстановлених причин. Оцінка таких випадків викликає труднощі не тільки для клініцистів, але і для морфологів, патологоанатомів і судово-медичних експертів.
Іноді неправильні діагностичні та лікувальні заходи не носять неправомірного характеру, а є наслідком лікарської помилки. В юридичній літературі такого поняття немає. Під лікарською помилкою в медицині розуміють сумлінне оману лікаря в його судженнях і діях, якщо при цьому не допущено елементів недбалість (недбалість, самовпевненості) або медичного невігластва.
Розрізняють діагностичні помилки, помилки у призначенні та здійсненні лікування (лікувально-тактичні та лікувально-технічні), помилки в організації медичної допомоги. Причини виникнення лікарських помилок можуть бути об'єктивними, тобто незалежними від лікаря, і суб'єктивними. До об'єктивних можна віднести недостатню досконалість медичних знань про походження і діагностиці ряду захворювань, відсутність необхідного часу для обстеження хворого, його несвідомий стан, нетипове перебіг захворювання, наявність у хворого декількох захворювань одночасно, що спотворює типову клінічну картину при них. Суб'єктивні причини виникнення лікарських помилок криються в нестачі досвіду, особливо у молодих лікарів.
У ряді випадків лікарських помилок, які спричинили за собою серйозні наслідки, що виникають скарги на неправильне або запізнілу діагностику і лікування хворого, що є підставою для порушення кримінальної справи. Це відбувається тому, що нерідко дуже складно диференціювати лікарську помилку від правопорушення. Значна роль у такій диференціації належить судово-медичній експертизі.
Остаточне рішення про те, чи мало місце в даному конкретному випадку правопорушення, належить компетентним слідчим органам.
За лікарську помилку, коли встановлено, що лікар сумлінно виконував свої обов'язки, а причинами його сумлінної омани були перераховані об'єктивні чи суб'єктивні обставини, лікар не несе кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Випадок лікарських помилок піддаються детальному розбору на клініко-анатомічних конференціях, у ході яких установлюються їх причини і конкретні умови, в яких вони виникали, і розробляються заходи профілактики надалі.
Контрольні питання
1. Дайте визначення поняттям «вчинок» і «злочин».
2. Назвіть види проступків.
3. Назвіть види професійних медичних злочинів.
4. Дайте характеристику посадовим злочинам.
5. Які організаційні особливості проведення судово-медичної експертизи за «лікарським справах»?
6. Дайте визначення поняття «лікарська помилка».
