Ожиріння

Ожиріння - захворювання, що характеризується надмірним відкладенням жиру в організмі. Розрізняють дві форми ожиріння; екзогенну і ендогенну. Екзогенне (аліментарну) ожиріння - результат надмірного харчування при обмеженій фізичної рухливості. Ендогенне (ендокринно-церебральне) ожиріння зумовлене порушенням функцій залоз внутрішньої секреції або регуляції жирового обміну нервовими центрами (гипоталямусом).
Розрізняють 4 ступені ожиріння: I (легка)- вага тіла перевищує фізіологічну норму на 10-30%, II (середня)- на 30-45%, III (важка)- на 50-100%, IV (дуже важка) - більш ніж на 100%.
Хворі ожирінням скаржаться на погане самопочуття, мінливість настрою, швидку стомлюваність, сонливість, болі в області серця, задишку, набряки.
При ожирінні всі органи працюють з поступовим навантаженням, що призводить до дистрофічного переродження їх. Особливо це стосується серцевого м'яза. У хворих часто розвиваються стенокардія, дистрофічні зміни міокарда, недостатність кровообігу I-II ступеня.
Страждають і інші системи. Порушується зовнішнє дихання, знижується ЖЕЛ, виникають диспепсичні розлади, артрити і захворювання нервової системи. Комплексне лікування ожиріння включає дієтотерапію, водні процедури, гормональні препарати, раціональний руховий режим, масаж.
Спеціальними завданнями лікувальної фізичної культури при ожирінні є: поліпшення обміну речовин, активізація окислювальних процесів, посилення процесів розщеплення жиру, зменшення надлишкової маси тіла. Встановлено, що під впливом тривалих помірних навантажень можна домогтися більш сприятливих зрушень з боку жирового обміну, ніж при короткочасних інтенсивних навантаженнях. Особливо доцільним є такий підхід у I періоді занять, коли можливості серцево-судинної системи ще обмежені.
У цьому періоді хворого адаптують до підвищеним фізичним навантаженням, відновлюють його рухові навички і фізичну працездатність, використовуючи ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику, дозовану ходьбу, масаж.
У II періоді крім цих засобів активно включають в заняття вправи циклічного характеру в помірному темпі: ходьбу, туристські походи, біг, ходьбу на лижах, плавання, веслування. Загальнорозвивальні вправи і вправи прикладного характеру у вигляді ходьби, бігу, стрибків особливо показані хворим молодого і середнього віку, які не мають захворювань серцево-судинної системи. Рекомендуються вправи на дихання, вправи для м'язів черевного преса, коригуючі вправи, рухливі ігри. При цьому застосовуються всі способи підвищення навантаження: залучення у рухову активність великих і середніх м'язових груп, збільшення амплітуди рухів і тривалості занять, використання вправ з обтяженням і опором.
Особливо ефективна така навантаження при екзогенному (аліментарного) ожирінні. Хворим цією формою ожиріння рекомендується ранкова гігієнічна гімнастика (тривалість 20-30 хв) з елементами ходьби і бігу і наступними водними процедурами, лікувальна гімнастика (тривалість 30-60 хв) з багаторазовим виконанням вправ для великих м'язових груп, включенням вправ з глибоким диханням, з предметами, на снарядах і рухливих ігор. У вечірні години доцільні спортивні ігри та прогулянки.
При ендогенній (ендокринно-церебральної) формі ожиріння загальне навантаження в заняттях знижується. Під час занять лікувальною гімнастикою рекомендуються дихальні вправи і вправи для середніх м'язових груп. Темп виконання повільний і середній. Тривалість занять 25-30 хв.