Соціально-гігієнічні питання праці та взаємовідносини осіб в процесі роботи все ширше досліджуються для характеристики працездатності при різних видах трудової діяльності. Однак при характеристиці працездатності й виробничої значущості окремих осіб не приділяється уваги віковим та індивідуальним даними; не враховується це і при організації виробничих колективів. Як зазначалося раніше, з віком паралельно зниженню рівня окремих психофізіологічних ознак у зв'язку з накопиченням життєвого і професійного досвіду розвиваються та удосконалюються інші показники, обумовлені постійним тренуванням та пов'язані з конкретною професією. Використання цих показників є одним з резервів підвищення працездатності і продуктивності праці і може в значній мірі вплинути на тривалість трудової діяльності осіб передпенсійного віку.
Представляють інтерес психологічні та характерологічні особливості осіб розумової праці в колективах. Тісні виробничі взаємовідносини, постійна залежність окремих груп і окремих працівників у виконанні загального виробничого процесу висувають спеціальні вимоги до їх індивідуальними якостями. Для цієї категорії працівників особливо важливо підбирати колективи з урахуванням психофізіологічних даних окремих членів колективу.
Психофізіологічні показники працездатності, отримані експериментальним шляхом, змінюються в залежності від віку, виду праці та її напруженості, тому для з'ясування соціально-гігієнічних характеристик, що визначають працездатність, у якості моделі були обрані інженери одного профілю, різного віку та різних посадових категорій (інженери, старші інженери, керівники груп, головні спеціалісти, заступники начальників, начальники відділів).
Для вивчення психофізіологічних даних при соціально-гігієнічному підході до характеристиці працездатності застосовуються також методи спостереження, опитування та анкетування. Найбільш повну та достовірну характеристику діяльності та якостей особистості отримують при заповненні анкет авторитетними представниками (лідерами) колективу. При використанні такого методу можливі неточності, пов'язані з рядом моментів, зокрема з якісним характером досліджуваних показників і можливим діапазоном оцінок, обумовлених суб'єктивними особливостями вищеназваних представників.
При оцінці окремих психофізіологічних і виробничих ознак бажано застосування кількісних методів. Висловлюючи якісні ознаки в кількісній мірі, можна досить правильно з'ясувати специфіку окремої особистості, врахувати її зміни в часі, порівняти і зіставити з іншими і т. д. Навіть такі тонкі якості особистості, як обдарованість, глибина знань, широта інтересів, творчу уяву, організованість тощо, можна перевести в кількісну форму.
Одним з найбільш простих способів перекладу є оцінка якості в балах. Такі оцінки володіють достатньою стійкістю і їх рух відображає реальні зміни думок, характеристик, ознак і т. п. Вони можуть використовуватися як для самооцінки, так і для взаємної перехресної оцінки, аналізу ознак у статиці і динаміці, розрахунку середніх величин при об'єднанні якостей у групи, визначення ступеня вираженості окремих якостей та ін.
Кількісні методи оцінок все ширше застосовуються в різних соціологічних дослідженнях. Однак у достовірності цієї інформації можна бути впевненим лише в тих випадках, коли дослідження проводяться за допомогою не тільки суб'єктивних оцінок, але і об'єктивних методів.
При вивченні фізіологічних, психологічних і виробничих особливостей зачіпаються дуже чутливі сторони особистості, тому необхідні серйозне ставлення до досліджень, такт і тонке вміння вести розмову з особами, які заповнюють анкети-характеристики і суворе дотримання таємниці. Невиконання цих важливих методологічних моментів може нанести шкоду окремим людям і ускладнити взаємини в колективі.
