Париетографія

Париетографія - метод рентгенологічного дослідження стінок порожнистих органів з введенням газу або повітря всередину органу і в навколишнє середовище, в результаті чого стінки органу стають чітко видимими на тлі газу. Париетографию застосовують для розпізнавання і визначення протяжності пухлин стравоходу, шлунка, товстої кишки, сечового міхура, матки. См. також Пневмомедіастінографія, Пневмоперитонеум, Пневморетроперитонеум.

Париетографія (від лат. paries, parietis - стінка і грец. grapho - пишу, зображаю) - один з методів рентгенологічного дослідження стінки порожнистого органу.
П. дає змогу оцінити зовнішнє стан органу, вивчити товщину стінок, виявити межі пухлини та її тривалість (особливо при ендофітний раках), уточнити взаємовідношення ураженої стінки з навколишніми органами.
При париетографии шлунка в черевну порожнину хворого вводять 1000-1500 мл кисню, потім тонким зондом під контролем екрану в шлунок вводять 200-300 мл повітря. Многопроекционное дослідження створює умови для виявлення товщини стінки різних відділів шлунка (нормальна товщина 3-5 мм).
Для вивчення товщини стінки стравоходу (2-3 мм) досліджують роздутий повітрям стравохід в умовах діагностичного пневмомедиастинума, накладеного парастернальным способом.
Париетографию товстої кишки здійснюють введенням 250-300 мл повітря зондом в товсту кишку при одночасно накладену діагностичному пневмоперитонеуме.
П. сечового міхура і матки - див. Матка, Сечовий міхур.
Протипоказання ті ж, що при накладенні діагностичного пневмоперитонеуму (див.) і пневмомедиастинума (див.).