Гранично допустима концентрація

Гранично допустима концентрація (ГДК) - максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об'єму (повітря, води, інших рідин) чи ваги (харчових продуктів), надходження якої в організм природними шляхами протягом робочого дня на виробництві або протягом тривалого часу в інших умовах не тягне за собою патологічних змін у стані здоров'я і не викликає несприятливих спадкових змін у нащадків.

Гранично допустима концентрація (ГДК) - мінімальні величини концентрацій шкідливих речовин у воді або в повітрі, які при щоденному впливі на організм протягом необмежено тривалого часу не викликає будь-яких патологічних змін або захворювань, що виявляються сучасними засобами досліджень. При обґрунтуванні ГДК використовують експериментальні дані, матеріали динамічних спостережень за станом здоров'я груп людей, що піддавалися впливу речовин різної концентрації в процесі виробничої діяльності, а також розрахункові методи. При цьому поряд з респіраторним (основним) шляхом враховують можливість надходження речовин через шкіру і травний тракт.
ГДК речовин у воді відкритих водойм і джерел водопостачання встановлюють з урахуванням можливого впливу токсичної речовини на загальний санітарний режим водойм, органолептичні властивості води та здоров'я населення.
При визначенні ГДК речовин в атмосферному повітрі враховують вплив шкідливих речовин на людей будь-якого віку (в тому числі хворих) протягом усього життя. ГДК радіоактивних речовин визначені на основі біологічних даних з урахуванням всмоктування, розподілу, виведення, енергії випромінювання і періоду напіврозпаду ізотопу, розчинності сполук, дисперсності речовини і ступінь його токсичності.
Особливу увагу приділяють визначенню критичного органу (див.), накопичення радіоактивного речовини в якому приводить до найбільш сильного ураження всього організму.
Гранично допустима концентрація для радіоактивних речовин у воді і повітрі виражають в кюрі на літр (кюрі/л), для токсичних речовин у повітрі - в мг/м3, у воді - в мг/л ГДК радіоактивних ізотопів в повітрі і воді в тисячі і більше разів (у ваговому відношенні) менше, ніж для інших токсичних речовин. Особливо низькі ГДК у повітрі робочих приміщень (10-15-10-14 кюрі/л) встановлено для довгоіснуючих альфа-випромінюючих ізотопів, здатних вибірково концентруватися в окремих органах і повільно виділятися з організму.
Рівні ГДК враховують при проектуванні технологічних процесів різних виробництв, обладнання, очисних пристроїв та ін. з метою забезпечення безпечних умов праці та життя населення.
См. також Дози іонізуючих випромінювань.