Морфологічні зміни печінки при різних ураженнях не мають специфічного для певних захворювань характеру. Деякі з них можуть бути як ознаками серйозних патологічних змін, так і виразом реактивно-пристосувальних процесів, що супроводжуються напруженою функціональної діяльності печінки (В. В. Давидовський, 1958; С. С. Вайль, 1961).
Незважаючи на неспецифічність морфологічних змін, їх сумарна оцінка (включаючи і гістохімічні зміни) у зіставленні з результатами клінічного та лабораторного досліджень допомагає глибше проникнути в сутність патологічного процесу, а отже, сприяє правильному пізнанню захворювання.
При більшості гострих і хронічних уражень печінки в патологічний процес у різних поєднаннях залучаються всі основні структурні елементи органу: паренхіма, сполучнотканинні елементи (як строми, так і судин), жовчні шляхи.
Ознаками страждання паренхіми печінки є порушення печінкових пластинок, неоднорідність структури гепатоцитів (мінливість їх розмірів, нечіткість меж клітин, зміни цитоплазми).
Патологічні зміни в гепатоцитах зазвичай мають характер білкової або жирової дистрофії. Найбільшим вираженням дистрофічних змін є загибель клітини - некроз.
