Залишки крові в ампулі після переливання зберігають у холодильнику протягом доби. При ускладненнях цю кров направляють для дослідження. Не допускається переливання крові з одного флакона двом або декільком хворим, так як можливі трансфузійні ускладнення і передача інфекції (особливо інфекційного гепатиту) від хворого хворому. Не можна переливати кров з відкритих колб і кухлів (можливо забруднення крові під час переливання). Категорично забороняється користуватися роздрукованими раніше ампулами. Вироблене переливання крові документують в історії хвороби і спеціальному журналі, посилаючись на результати проведених проб, паспорт флакона, прізвище провадила переливання.
 Рис. 2. Набір для переливання крові. |
 Рис. 3. Система для одноразового переливання крові. Рис. 4. Простий набір для прямого переливання крові. |
 Рис. 5. Варіанти положення донора і реципієнта при прямому переливанні крові. |
 Рис. 6. Система для переливання крові з флакона. Рис. 7. Система для краплинного переливання крові з ампули (справа вгорі - крапельниця з затиском). Рис. 8. Ампула ЦОЛИПК, пристосована для внутрішньоартеріального переливання крові. |
Перш ніж приступити до переливання, медсестра повинна приготувати систему для переливання крові. Стерилізують її кип'ятінням у дистильованій воді або в автоклаві при тиску 1,2 ат. протягом 30 - 40 хв. При стерилізації в автоклаві рекомендується набір для переливання крові (рис. 2) загорнути в рушник у вигляді пакета. Рушник використовують при переливанні крові для відмежування операційного поля. Ідеальною вважається система для одноразового переливання крові, виготовлені заводським способом (рис. 3) і зберігається в особливій упаковці. На стінках такої системи не міститься слідів білка, що попереджає виникнення температурної реакції.
За 2 години до переливання крові медсестра зобов'язана попередити хворого про майбутню процедуру, не годувати його, а безпосередньо перед переливанням запропонувати хворому помочитися, щоб надалі мати ясне уявлення про вплив переливання крові на діурез.
Є два методи переливання крові: прямий і непрямий. При прямому переливанні кров вводять безпосередньо від донора реципієнту (рис. 4 і 5). Метод складний, завжди вимагає наявності донора з відповідною групою крові, непридатний при масових переливань. Перевага його полягає в повноцінності свіжої крові.
Непряме переливання крові проводиться з того посуду, в яку кров збиралась від донора і в якій вона зберігалася. Якщо переливання крові проводиться з ампули, в якій є фільтр, фільтрування перед переливанням не потрібно. Медсестра повертає нижній кінець ампули з фільтром догори, знімає з нього гумовий ковпачок і одягає довгу гумову трубку з канюлею на кінці. Трубку перетискають затиском і ампулу перевертають в положення для переливання. При цих поворотах ампули відбувається перемішування відстояною крові. Перемішувати її збовтуванням не можна.
З верхнього кінця ампули знімають гумовий ковпачок і тубус покривають стерильними серветками. Гумову трубку після зняття з неї затиску заповнюють кров'ю. Після витіснення повітря з трубки знову накладають затискач.
При переливанні крові з флаконів необхідно мати дві спеціальні голки - довгу і коротку, якими проколюють гумову пробку флакона. Гумову трубку з'єднують з короткою голкою, яку вводять у флакон не більше ніж на 1 см, довгу голку проводять майже до дна флакона. Перевертають Флакон догори дном (рис. 6), заповнюють систему і приступають до переливання. При краплинному переливанні крові в гумову трубку системи монтують скляну крапельницю (рис. 7), яка повністю не заповнюється кров'ю. Швидкість надходження крові при крапельних переливаннях 20-60 крапель на 1 хв. (залежно від показань). При струминному переливанні крові швидкість вливання регулюють діаметром голки, вводиться у вену реципієнта, і висотою розташування посудини з кров'ю.
Обробку операційного поля і введення голки у вену виробляють так само, як і при венепункції (див.) або венесекції (див.). При внутриартериальном переливанні крові користуються системою для струминного переливання: трубку, по якій в ампулу нагнітається повітря, з'єднують з манометром для контролю за тиском у флаконі (рис. 8); воно повинно бути 160-200 мм рт. ст.
Для переливання крові в кістковий мозок (грудину, гребінь клубової кістки, п'яткову кістку), при неможливості внутрішньовенного переливання (наприклад, при великих опіках), необхідно приготувати новокаїн для знеболювання і більш товсту голку.
