Перитонеоскопия

Перитонеоскопия (синонім лапароскопія) - це метод огляду зовнішньої поверхні органів черевної порожнини за допомогою оптичного інструмента (ендоскопа), що вводиться через прокол черевної стінки. Показана перитонеоскопия для уточнення характеру і локалізації захворювань і пошкоджень органів черевної порожнини. При перитонеоскопии можна зробити біопсію (див.), кольорове фотографування, кінцем інструменту визначити щільність досліджуваного утворення.
Для виробництва перитонеоскопии зазвичай користуються торакоскопом, хоча є подібні до них інструменти (спеціально для перитонеоскопии - лапароскопы). Стерилізація проводиться за правилами, загальними для ендоскопічних інструментів (див. Торакоскопия). Перед перитонеоскопией в черевну порожнину хворого вводять газ (див. Пневмоперитонеум).

перитонеоскопия
Перитонеоскопия. Черевна стінка піднята в області пупка; через тубус троакара введена оптична система.

Перитонеоскопия проводиться хірургом в умовах стаціонару в чистій операційній. Чи фельдшер Медсестра здійснює підготовку хворого і необхідної апаратури для дослідження, асистує під час нього і спостерігає за хворим. Увечері напередодні перитонеоскопии хворому роблять очищувальну клізму, всередину дають етамінал-натрій (нембутал) або фенобарбітал (люмінал) в дозі 0,1 р. Вранці за 30 хвилин до перитонеоскопии підшкірно вводять по 1 мл розчинів сульфату атропіну (1 : 1000) і промедолу (2%). Спорожняти сечовий міхур катетером. Хворого укладають на операційний стіл в положенні на спині. Операційне поле і руки хірурга обробляють, як для порожнинної операції. Для розширення простору між черевною стінкою і органами живота хворому накладають пневмоперитонеум. Місце введення лапароскопа визначається в залежності від передбачуваної локалізації хворобливого процесу; найбільш безпечно введення в точці вище пупка і на 2 см вліво від середньої лінії або по білій лінії живота нижче пупка. Під місцевою анестезією 0,5% розчином новокаїну (при показаннях - під наркозом) скальпелем роблять розріз шкіри завдовжки 1 см а через нього, піднявши черевну стінку, вколюють троакар лапароскопа, витягують стилет і замість нього вставляють в тубус оптичну систему (рис. ).
Для огляду органів верхнього відділу черевної порожнини опускають ножний кінець столу, для огляду області сліпої кишки хворого повертають на лівий бік. По закінченні перитонеоскопии повітря з черевної порожнини випускають через тубус лапароскопа, останній витягують і на шкіру накладають шовковий шов.
Протипоказання до перитонеоскопии: серцево-судинна недостатність, геморагічний діатез, активний туберкульоз легенів, виражене ожиріння, гнійничкові захворювання шкіри черевної стінки.
Можливі ускладнення: всередині-черевна кровотеча внаслідок пошкодження судин черевної стінки, брижі кишечника або паренхіматозних органів, поранення порожнистих органів живота, підшкірна емфізема.
Правильно проведена перитонеоскопия безпечна.