Перитоніт

Перитоніт - запалення очеревини. Може мати специфічну (туберкульозну) та неспецифічну етіологію. Неспецифічний перитоніт розвивається в результаті попадання в черевну порожнину мікроорганізмів (стрептокок, стафілокок, кишкова паличка, пневмокок та ін) або від дії на очеревину токсичних речовин. У переважній більшості перитоніт розвивається вторинно як ускладнення гнійних захворювань, прориву або пошкодження органів черевної порожнини. Значно рідше перитоніт виникає внаслідок перенесення інфекції током крові або лімфи з будь-якого віддаленого вогнища запалення (тонзиліт, пневмонія та ін). У тих випадках, коли джерело перитоніту встановити не вдається, говорять про криптогенном, або безочаговом, перитоніті. Дія на очеревину дратівливих чинників (хімічних, термічних і механічних) може призвести до розвитку асептичного перитоніту.
В залежності від розповсюдженості запального процесу розрізняють перитоніт місцевий і загальний (розлитої), обмежений і необмежений, а за характером перебігу - гострий і хронічний.
Реакцією очеревини на впровадження мікроорганізмів є виділення запального ексудату, серозного або гнійного. Наявність в ексудаті фібрину призводить до швидкого злипанню кишкових петель з сальником, з пристінковий очеревиною і між собою.

Перитоніт (peritonitis; від грец. зуritonaion - очеревина) - запалення очеревини внаслідок проникнення в черевну порожнину мікроорганізмів або від дії на очеревину токсичних речовин.
Очеревина (див.) - активно функціонуючий орган. Вона виділяє і всмоктує тканинну рідину.
Очеревина може всмоктувати суспензії, бактерії, колоїди, кристаллоиды. Вона виконує велику захисну функцію: клітини мезотелия є активними фагоцитами, ексудат очеревини містить антитоксини і володіє бактеріостатичними і бактерицидними властивостями (Ст. М. Волкова, Б. К. Шубладзе та ін). Очеревина виділяє фібрин, що сприяє відмежування запального процесу. Тому навіть при бактеріальному забрудненні черевної порожнини перитоніт може не розвинутися або протікати дуже легко.
Розрізняють перитоніти неспецифічні інфекційні, специфічні інфекційні та неінфекційні (асептичні). За клінічним перебігом П. поділяють на гострі та хронічні); за характером випоту в черевній порожнині - на серозні, фібринозні, гнійні, гнильні і геморагічні; за ступенем поширеності запального процесу - на місцеві та загальні, відмежовані та дифузні.
Місцеві П. частіше спостерігаються в початковій стадії розвитку хвороби, коли в процес втягнута лише прилегла до запаленого або пошкодженому органу очеревина. Місцевий П. залежно від його причини, особливості мікробної флори і захисних властивостей мікроорганізму може стати поширеним, загальним чи обмеженим, осумкованным, тобто гнійників черевної порожнини (абсцеси тазовий, поддіафрагмальний, міжкишкових і т. д.). Перитоніт, викликаний проривом полого органу, іменують перфоративний.