При дистрофічних змінах у шлунку може виникнути гастрит чи виразкову хворобу. На перший погляд здається незрозумілим, чому при гастриті, тобто при запаленні шлунка, наступають дистрофічні зміни. Але клінічний досвід і спеціальні дослідження слизової показують, що будь-який запальний процес у шлунку призводить до порушення живлення клітин цієї оболонки і до зміни секреторної, моторної і евакуаторної функції шлунка. Відомо, що секреторна функція здійснюється за допомогою спеціальних залоз, розташованих у слизовій і забезпечують процес травлення за допомогою шлункового соку. В результаті вищевказаних порушень виникає дискомфорт (відрижка, печія, відчуття тяжкості в надчеревній ділянці, їжа затримується в шлунку або, навпаки, швидко евакуюється в кишечник).
Дистрофічний процес в пілоричній (вихідний) частини шлунка або у слизовій дванадцятипалої кишки нерідко призводить до утворення дефекту в слизовій, до появи виразки і порушення секреції. Радянські вчені К. М. Биків і І. Т. Курцин в 1948 році показали, що виразка шлунка розвивається внаслідок порушення взаємин між корою головного мозку і внутрішніми органами. При цій хворобі найчастіше підвищується функція залоз слизової, збільшується вироблення ними соляної кислоти, ферментів, посилюється евакуація харчової маси, або, як її ще називають, харчової «кашки» з шлунка. Підвищення концентрації соляної кислоти, в свою чергу, посилює у цих хворих переварюючу здатність шлункового соку і призводить до збільшення дефекту слизової оболонки.
У страждаючих виразковою хворобою шлунка рано чи пізно з'являються розлади функції кишечника (запори або проноси), погіршується процес всмоктування і порушення забезпечення організму енергетичними і пластичними матеріалами, необхідними для його життєдіяльності. Тому люди з виразковою хворобою шлунка зазвичай худнуть, у них знижується колишня працездатність.
Абсолютно очевидно, що один і той же дистрофічний процес, але розвивається в різних органах і системах організму, по-різному протікає в силу специфічних особливостей цих органів і систем. Тому і заходи первинної та вторинної профілактики повинні бути в кожному випадку є різними.
До заходів первинної профілактики гастриту та виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки лікарі відносять: усунення таких шкідливих звичок, як вживання алкоголю, куріння, впорядкування режиму харчування, праці і побуту, недопущення психоемоційних і фізичних перенапруг. Останні фактори мають особливо важливе значення, оскільки вони призводять до розладу корково-вісцеральної регуляції, тобто порушення взаємин між корою головного мозку і шлунком, а також зниження функції симпатичної нервової системи, що викликає посилення дистрофічного процесу в шлунку.
Цей складний комплекс змін лежить в основі не тільки виникнення і розвитку, але і перебігу гастриту та виразкової хвороби шлунка. Тому засоби їх вторинної профілактики спрямовані на усунення порушених функцій кори головного мозку, підвищення харчування (трофіка) клітин та ослаблення джерел подразнення нервових сплетень самого шлунка.
Найбільш ефективними засобами в цьому відношенні є раціональний режим життя і харчування, застосування радонових або сульфідних, йодо-бромних або азотно-радонових ванн у поєднанні з внутрішнім застосуванням мінеральних вод. Природно, що всі перераховані заходи повинні застосовуватися під керівництвом лікаря, який знає сутність лікувально-профілактичного впливу фізичних методів профілактики і вміє призначати їх кожному хворому індивідуально. При цьому лікар враховує характер і ступінь вираженості порушень функцій кори головного мозку і вегетативної нервової системи, змін у самому шлунку.
Пацієнт повинен враховувати, що стандарту у застосуванні методів первинної або вторинної профілактики бути не може. Кожній людині призначається те, що необхідно для правильного вирішення поставлених перед лікарем завдань. Зроблені ним рекомендації повинні неухильно виконуватися, оскільки від цього залежить успіх проведених заходів первинної або вторинної профілактики.
