Первинний комплекс - поєднання запалення в місці первинної локалізації інфекційного процесу з запаленням регіонарного сайту. У класичній формі первинного комплексу зустрічається при туберкульозі і сифіліс. При туберкульозі первинний комплекс розвивається або в легкому і бронхіальних лімфатичних вузлах, або в клубовій кишці і брижових лімфатичних вузлах. При попаданні туберкульозних мікобактерій в дихальні шляхи в легені розвивається первинний афект (див. первинний Афект), звідки інфекція поширюється по лімфатичних шляхах у регіонарні лімфатичні вузли. У них також розвивається специфічне запалення. Шлях інфекції з первинного афекту в лімфатичні вузли нерідко проявляється лимфангитом (див.).
Аналогічна картина спостерігається при сифілісі, коли інфекційний процес первинного афекту (твердий шанкр) поширюється на регіонарні лімфатичні вузли і викликає їх запалення (сифілітичний бубон). Від результату первинного комплексу залежить подальший розвиток і перебіг хвороби. Первинний комплекс може гоїтися; тоді його при туберкульозі нерідко виявляють у вигляді звапнілих бляшок вузликів, які носять назву «вогнище Гона». При недостатності захисних сил організму первинний комплекс є джерелом нового спалаху хвороби, що можливо і при зажившем первинному комплексі, так як в ньому тривалий час можуть зберігатися життєздатні патогенні мікроорганізми (див. Туберкульоз).
Первинний комплекс може впливати на імунологічне стан організму (див. Імунітет).
Первинний комплекс - поєднання первинного афекту з ураженням регіонарного лімфатичного вузла. У найбільш характерною формою П. к. зустрічається при туберкульозі (див.) і сифілісі (див.). Зазвичай через більш або менш короткий проміжок часу після виникнення первинного афекту відбувається лімфогенний занос інфекційного агента (мікобактерій, блідої спірохети) в регіонарний лімфатичний вузол. Шлях занесення нерідко (у свіжих випадках) відповідає локалізації лімфангіта. В лімфатичному вузлі виникають зміни, характерні для патології даної інфекції, тобто специфічний лімфаденіт з певним циклічним розвитком.
Не всі компоненти П. к. виражені завжди в однаковій мірі. Так, наприклад, при туберкульозі то найбільш виражені явища первинного легеневого афекту внаслідок обширного перифокального запалення, то переважають явища бронхоаденіту, що отримує відповідне відображення у загальній клініці хвороби і в рентгенології його (див. Туберкульоз легенів). При сифілісі іноді первинний шанкр має невеликі розміри і швидкоплинне протягом при вираженості регіонарного лімфаденіту. Переважання ураження регіонарного лімфатичного вузла в первинному комплексі особливо закономірно для деяких гострозаразних інфекцій (наприклад, бубонна чума), де первинний афект збігається з воротами інфекції, у яких відсутня помітна реакція на впровадження патогенного збудника. При первинному туберкульозі кишечника (зазвичай в илео-цекальной області) первинний афект здебільшого заживає безслідно, і локалізація П. к. виражається тільки поразкою регіонарного лімфатичного вузла (казеоз і кальциноз).
Додаток первинного афекту ураженням лімфатичного вузла відіграє велику роль в загальній иммунобиологии захворювання, так як при цьому здійснюється бар'єрна та імунологічна роль лімфатичної системи. Разом е тим при хронічно поточному захворюванні (особливо це відноситься до туберкульозу) лімфатичний компонент первинного комплексу може бути джерелом генералізації і загострення хвороби.
