Особливості травлення у дітей раннього віку

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8

До карбогидразам відносяться амілаза, мальтаза, сахараза, лактаза. Амілаза панкреатичного соку дуже активна, але у новонароджених дітей її активність знижена [Auriccio S. et al., 1967]. Крім того, A. Borgstrom і співавт. (1960) встановили, що значну частину амілази дуоденального соку новонародженого може становити амілаза слини. В дуоденальному вмісті дітей раннього віку поступово спостерігається підвищення амилазной активності [Auriccio S. et al., 1971; Zentre M., 1986]. Наростання амилазной активності відбувається повільно, і навіть до 6 міс життя вона значно нижче, ніж у старших дітей. Активність амілази дуоденального соку у грудних дітей становить 100-500 ОД, а у старших коливається від 500 до 8000 ОД [Тур А. Ф„ 1967].
Амілаза на відміну від трипсину виділяється в активному стані. Вона перетравлює крохмаль і глікоген спочатку до стадії декстринів, а потім до мальтоз. Надалі фермент мальтаза розщеплює мальтозу до глюкози. Сахараза розщеплює сахарозу на глюкозу і фруктозу. Лактазна, сахаразная і мальтазная активність у дітей з'являється дуже рано.
Ліпаза підшлункової залози виділяється в активному стані, але її дія посилюється в порожнині кишечника жовчними кислотами. З допомогою цього ферменту емульговані нейтральні жири розщеплюються до гліцерину і жирних кислот. Активність панкреатичної ліпази у новонароджених дітей знижена, в грудному віці становить 28-30 ОД [Тур А. Ф., 1967; Коссюра М. Б., 1970]. З віком дитини активність панкреатичної ліпази зростає [Delachaume - Salem S., Sarles H., 1970; Zentre M., 1986].
Добре відома пристосувальна функція підшлункової залози до певного раціону харчування [Павлов В. П., 1950]. Показано, що у дітей раннього віку у відповідь на введення в раціон якісно різної їжі підшлункова залоза здатна виділяти строго специфічні ферменти. Зазначено, наприклад, що при збільшенні в раціоні дітей білка підвищується продукція трипсину [Zoppi G. et al., 1972]. Відзначено також вплив характеру вигодовування на діяльність підшлункової залози. У дітей на природному вигодовуванні вона низька, при змішаному вигодовуванні активність панкреатичних ферментів збільшується в 1,5-2 рази, а при штучному - у 4 - 5 разів [Харкова Р. М„ 1976, 1978].
Велику роль у перетравленні жирів грає жовч. Вона є одним з найбільш важливих травних соків і, як відомо, утворюється в печінці, а звідти надходить у жовчний міхур, де і депонується. Основними компонентами жовчі є жовчні кислоти, білірубін, холестерин, фосфоліпіди та ліпідний комплекс. В кишечник жовч виливає під впливом дратівної дії їжі. Вона необхідна для емульгування жирів, стимулює перистальтику кишечника, активізує панкреатичну ліпазу, нейтралізує харчову кашку, яка надходить у кишечник з шлунка та ін. Жовчні кислоти беруть найактивнішу участь у процесах перетравлення жиру. Відомості про синтез жовчних кислот у дітей дуже мізерні. Відомо, що концентрація жовчних кислот у жовчному міхурі у дітей раннього віку дуже низька. Кількість жовчі, невелика, в ній міститься більше води і слизу і менше жовчних кислот, ніж у дітей більш старшого віку. Взаємодія процесів ферментного травлення і всмоктування харчових речовин найбільш інтенсивно відбуваються в тонкій кишці. Тут же здійснюється пристінкове травлення.
Дослідженнями А. С. Уголева (1962-1978) було доведено, що пристінкове травлення відбувається на зовнішній поверхні клітинних мембран кишкового епітелію. На щіткової облямівки зосереджена велика частина гідролітичних ферментів, частина з яких адсорбується з кишкового соку, а частина синтезується епітеліальними клітинами кишечника. Від активності цих ферментів залежать процеси пристінкового травлення. У дитячому віці мембранному травленню належить особлива роль.