Вуглеводи всмоктуються у вигляді моносахаридів. В резорбції глюкози велику роль відіграють процеси фосфорилиро-вання і дефосфорилювання. Неперетравлені залишки їжі з тонкої кишки надходять в товсту. Тут відбувається реабсорбція води, солей і деяких органічних речовин.
Робота травного апарату тонко пристосована до умов живлення і якістю їжі. В класичних дослідженнях В. П. Павлова були детально вивчені механізми пристосування секреції травних залоз до складу їжі і якісним особливостям харчових продуктів, а також до режиму харчування, причому встановлено існування у даному процесі двох фаз - нервово-рефлекторної і хімічної.
При зміні співвідношення окремих харчових речовин відповідно змінюється рівень активності різних ферментів. Так, якщо в їжі міститься велика кількість білка, то різко посилюється активність протеолітичних ферментів. Збільшення або зменшення в їжі вуглеводного компонента призводить до відповідного посилення або зменшення активності карбогідраз. При підвищеному вмісті в їжі жиру різко зростає активність ліпази при мало мінливому рівні інших ферментів [Фоміна Л. С., 1959].
Типи адаптації травних залоз до якості їжі різні і багато в чому залежать від індивідуальних особливостей організму. У роботах А.А. Покровського та його учнів було показано, що реакція ферментної адаптації відбувається на всіх рівнях асиміляції їжі - від акту травлення до засвоєння нутриногенов на клітинному і субклітинному рівнях. В ході індивідуального розвитку відбувається зміна форм організації ферментних процесів та їх адаптація до характеру харчування.
Слід згадати ще про одну функцію травного тракту - його захисної ролі для дитячого організму. У системі місцевого імунітету захисну роль виконують багато факторів. Насамперед - це неспецифічні біологічно активні речовини секретів травних залоз - лізоцим, лактоферин, интерферрон та ін.
Активність лізоциму в перші дні життя дитини низька і починає підвищуватися з 2-го тижня життя [Падалка Н. А., 1979]
За даними В. Р. Дорофейчук і співавт. (1978, 1980), активність лізоциму у здорових дітей становить у слині 44± 1,6 %, а в шлунковому соці - 50-60 %.
Активність лактоферрина у дітей низька і коливається в шлунковому соку від 1,6 мг/100 мл до 5,2 мг/100 мл [Кунаева В. В., 1985].
Особливий інтерес представляє секреторний імуноглобулін А. Як показали дослідження І. Б. Кунаевой і співавт. (1976-1985), вироблення власного секреторного імуноглобуліну А у дитини повністю формується до 1-2,5 міс життя. У цьому періоді його концентрація у фекаліях становить 287,9 ± 56,6 мг/100 г, до однорічному віком концентрація секреторного імуноглобуліну А знижується майже в 2 рази.
Велику роль в локальній захисту травного тракту від хвороботворних агентів в перші дні і тижні життя дитини має материнське молоко, що містить у великих концентраціях лізоцим, лактоферин і секреторний імуноглобулін А.
