Для кожного періоду дитинства, як відомо, характерні певні особливості анатомічної будови, фізіологічних функцій, обміну речовин. Процеси травлення у дітей також мають деякі особливості.
Їжа, потрапивши в травний тракт дитини, зазнає ряд складних перетворень, у результаті яких вона стає джерелом енергії і пластичного матеріалу для побудови структурних елементів тканин.
Процес асиміляції їжі складний і, згідно сучасним уявленням, складається з послідовних стадій.
Процес травлення, який починається в ротовій порожнині, а продовжується в шлунку і кишечнику - це I стадія асиміляції. Їжа піддається механічних і хімічних впливів, в результаті яких переробляються харчові речовини і перетворюються в певні хімічні сполуки. Після цього настає II стадія асиміляції - процес всмоктування харчових речовин у кров; III стадія - це клітинне харчування, коли всмокталися харчові речовини проникають в клітину і піддаються складним біохімічним перетворенням у внутрішньоклітинних структурних утвореннях. І, нарешті, IV стадія - видалення продуктів метаболізму харчових речовин з організму.
Згідно концепції А. А. Покровського (1966, 1971), одним з найбільш важливих умов для правильної асиміляції їжі є дотримання відповідності взаємовідносин між ферментними системами організму і хімічною структурою вводиться їжі. Для забезпечення оптимального протікання процесів асиміляції необхідно, щоб їжа була адекватна рівню розвитку і функціональної зрілості органів травлення і ферментних систем організму дитини. У новонароджених і дітей перших місяців життя травна система ще морфологічно незрела, а її функціональні можливості знижені. У процесі зростання відбувається поступове вдосконалення структури і функції травних залоз, збільшуються можливості адаптації до якісно різної їжі [Zentre М., 1986].
Процеси травлення починаються в ротовій порожнині. Тут їжа знаходиться нетривалий час і піддається, в основному, механічній обробці. Із пережованої їжі в ротовій порожнині формується харчова грудка. Важливу роль у здійсненні цих процесів грає слина, що виробляється слинними залозами.
У новонароджених секреція слини незначна, з 3 - 6 міс життя слиновиділення у грудних дітей помітно посилюється. Кількість слини залежить від характеру вигодовування. Воно підвищується при змішаному і особливо - при штучному вигодовуванні [Харкова Р. М., 1978].
У ранньому постнатальному періоді слина сприяє також щільному зіткненню соска молочної залози матері з мовою і слизовою оболонкою порожнини рота дитини. При цьому в ротовій порожнині дитини створюються умови вакууму, що полегшують смоктання. Слина, змішуючись з молоком сприяє утворенню в шлунку дуже ніжних і пухких згустків казеїну, що полегшує її перетравлення. Під час акту ссання кількість виділеної слини зростає. Так, у новонароджених швидкість її виділення натще становить 0,01-0,1 мл/хв, а при ссанні -0,4 мл/хв.
У слині містяться ферменти (амілаза, пептидаза та ін) і бактерицидні речовини (лізоцим). З усіх компонентів слини найбільше значення в травленні має амілаза - фермент, що розщеплює вуглеводи (розщеплює молекулу крохмалю і глікогену до стадії три - і дисахаридів). У новонароджених активність амілази дуже низька (341 ± 54 ME, по Вольгемуту). До 1-2 років її активність підвищується, досягаючи рівня дорослого (857 ± 164 ME) [Аболенська А. В., 1981]. Активність амілази залежить від характеру вигодовування: при природному вигодовуванні активність ферменту нижче, ніж при штучному.
