Передопераційна підготовка, операція, післяопераційний період

Передопераційну підготовку у дитини, що надійшов з підозрою на гостре хірургічне захворювання черевної порожнини, починають з першого моменту надходження його в хірургічне відділення і продовжують протягом усього діагностичного періоду.
При цьому з моменту надходження дитини в хірургічне відділення при тяжкому його стан на нього заводять карту важкого хворого і лист харчування.
При вступі дитини до відділення повторно вимірюють температуру, частоту пульсу, дихання та показники артеріального тиску. При можливості обов'язково зважують хворого, так як маса тіла буде грати суттєву роль при визначенні обсягу внутрішньовенних вливань і дозування лікарських засобів. Проводять загальний аналіз крові та аналіз сечі. Визначають групу крові і резус-фактор, беруть 2-3 мл крові для визначення сумісності. При наявності відповідних лабораторій направляють кров для дослідження кислотно-основного стану та гематокриту, вмісту натрію і калію. Проводять загальний огляд дитини. При необхідності ставлять очисну клізму або обстежують хворого через пряму кишку.
Якщо у дитини в момент надходження у відділення є блювота, особливо якщо блювотні маси містять домішку жовчі і зелені, то до всіх інших діагностичних та лікувальних заходів вставляють зонд у шлунок, бажано через ніс, та промивають шлунок 1 % розчином соляної кислоти до чистих вод. Зонд не видаляють, фіксують і опускають його в ємність. Ця маніпуляція має діагностичне та лікувальне значення, так як, з одного боку, ще раз переконуються в характері шлункового вмісту і його кількості, з іншого боку, ця маніпуляція перешкоджає повторної блювоти, що може призвести до розвитку аспіраційної пневмонії.
Подальша тактика залежить від тяжкості стану, в якому дитина поступає в хірургічне відділення. При вираженої ступеня токсикозу, ексикозу, вираженої гіподинамії, колаптоїдному, шоковому стані і судомах спочатку (первинно) виводять дитину з цього стану, і лише потім застосовують різні складні діагностичні заходи (рентгенологічні дослідження, сифонні клізми тощо).
З метою боротьби з важким станом насамперед налагоджує внутрішньовенне крапельне вливання.
При вступі дитини до відділення у менш тяжкому стані слідом за первинним обстеженням проводять більш складні діагностичні процедури. Слід пам'ятати, що якщо дитині належить проведення оглядової рентгенографії для виключення кишкової непрохідності, то, як вже говорилося, ставити клізми не можна, так як після клізми в товстій кишці можуть утворюватися рівні, які будуть ускладнювати діагностику. Коли подають дитини в рентгенологічний кабінет, крапельницю від'єднують і в голку вставляють пробку-канюлю.
З усіх гострих хірургічних захворювань черевної порожнини тільки катаральні та деструктивні форми апендициту без явища перитоніту не вимагають доопераційного застосування внутрішньовенних крапельниць. У всіх інших випадках до операції виробляють дооперационную венепункцію або венесекція. Обов'язковим є задовільна фіксація кінцівки, в яку буде проводитися краплинне введення рідини. Про спеціальних шинах для цього слід подбати заздалегідь.
Поряд з краплинним введенням рідини, спрямованим на боротьбу з токсикозом, гіповолемією, порушенням водно-сольового обміну речовин тощо, в передопераційному періоді проводять симптоматичну терапію, спрямовану на підтримку діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Велику увагу приділяють боротьбі з доопераційного гіпертермією, так як відомо, що діти з підвищеною температурою гірше переносять операцію. Після введення жарознижуючих засобів повторно вимірюють температуру і тільки якщо вона знизилася і досягла рівня 37,5-38 °С, направляють дитину в операційну.
При вступі дитини з супутніми явищами гострої пневмонії, гострого респіраторного вірусного захворювання тощо лікування цих захворювань починають в доопераційному періоді. Дитину з вираженими гострими респіраторними явищами доцільно по можливості ізолювати від інших дітей. Починають терапію інтерфероном. При підозрі на пневмонію або при встановленому діагнозі пневмонії призначають комплекс антибактеріальної, антигістамінної, загальнозміцнюючої терапії з застосуванням УВЧ, інгаляцій з бронхиолитиками і ферментами, чергуючи їх кожні 4 год, тощо

  • Передопераційна підготовка
  • Довідка для операційної сестри
  • Післяопераційний період