... З вимиранням цієї професії давно вже змирилися. Не бачачи іншого виходу, в травматологічному відділенні у великій кількості віддрукували пропуску для родичів. У день рейду год відділенні на 95 хворих доводилося 28 родичів. Їх багато і в інших відділеннях».
«...У нас в лікарнях теж з санітарками справа погано. А доглядальниць - вже забули, як вони виглядають. Тепер біля ліжка тяжкохворого сидить дружина-вчителька у відпустці за свій рахунок або син-інженер в черговій відпустці. «Самообслуживаются», так сказати».
«На тлі стрімко змінився і мінливого соціального складу країни наша туга за тітці Маші може стати хронічною і абсолютно безплідною. А думати треба, і спільно. Медицина адже область особлива, як кажуть, «всі там будемо»: ...не обійти нікому порогу, за яким йде боротьба з людським стражданням».
Що ж робити?
Необхідно шукати додаткові моральні та матеріальні стимули, форми компенсації за цю роботу.
Необхідно істотно полегшити можливості вступу на медичні факультети для тих, хто 3 - 5 років працював молодшим і середнім медичним працівником, їм повинні бути забезпечені житлові пільги. У ряді країн (Франція, Польща, Великобританія, Туреччина, Ісландія) медичних сестер готують при університетах і видають відповідні дипломи.
Пропонують знову повернутися до терміну «сестра милосердя», передбачити присягу для сестер. Це має, як вважають, підвищити вимогливість до їх етики. Можливо, це і так. Волыним кроком вперед є введення почесного звання «заслуженого працівника охорони здоров'я», яке можна присвоювати середнім і молодшим медичним працівникам, а також затверджені в 1983 р. пільги при зарахуванні їх в медичні вузи.
А як з матеріальним стимулюванням? І тут є зрушення, більш гнучко використовується можливість оплати за сумісництвом.
У постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «ПРО заходи по дальшому поліпшенню народної охорони здоров'я» (1977) заплановано низку нових заходів стимулювання праці медичних працівників. Заслуговує уваги той факт, що медики, які працюють на промислових підприємствах, користуються правом бути премированными нарівні з виробничниками.
Це положення постанови має принципово важливе значення. Адже праця медичних працівників политэкономисты відносять до непроизводительному. М. В. Скаржинський в роботі «Праця в невиробничій сфері» (1968) пише: «... теоретичні проблеми непродуктивної праці в комуністичній формації розроблені ще недостатньо і в нашій економічній літературі представлені мало». До невиробничій сфері автор, як і більшість інших, відносить і охорону здоров'я.
У зв'язку з цим представляють інтерес деякі дані, опубліковані за останні роки.
Приблизні підрахунки чистого доходу, що надходить до бюджету держави у результаті роботи органів охорони здоров'я, показали, що зниження за роки Радянської влади смертності населення в 4 рази дає щорічно близько 1,7 млрд. рублів національного доходу. За рахунок збільшення тривалості життя ми отримуємо щороку на 1,2 млрд. рублів суспільного продукту (в. І. Басів, 1967). За 35 років активної діяльності людей сприяє збільшенню нашого національного доходу в середньому на 325 тис. рублів (Ст. Л. Бобрів, 1974).
Як показав академік Ц. Р. Струмилін (1973), 100 рублів, витрачених на лікувальні цілі, дають суспільству 220 рублів*.
* Тиждень, 1973, № 45.
