Післяопераційний період

Післяопераційний період - час від моменту зняття хворого з операційного столу до загоєння рани і зникнення розладів, викликаних операційною травмою. Неускладнений післяопераційний період зазвичай триває 8-12 днів; тривалість післяопераційного періоду збільшується, якщо хворий різко ослаблений і виснажений, а особливо, якщо розвинуться післяопераційні ускладнення. Завдання медперсоналу в післяопераційний період - боротьба з викликаними операцією розладами, попередження можливих ускладнень та їх лікування, якщо вони виникнуть. Все це досягається уважним спостереженням, доглядом за хворими та виконанням ряду лікувальних заходів за призначенням лікаря.

Післяопераційний період - час перебування хворого в стаціонарі з моменту закінчення операції і до виписки з лікувального закладу. Більш широко під П. п. розуміють час, необхідний не тільки для загоєння операційної рани, ліквідації післяопераційних розладів та ускладнень, але і для повної адаптації організму до нових анатомо-фізіологічним співвідношенням, створеним операцією. Лікування, проведене після виписки, позначають терміном «доліковування».
Для прискорення одужання та поліпшення результатів оперативного лікування в перші дні П. п. застосовують комплекс лікувально-охоронних заходів: постільний режим, знеболюючі, снодійні засоби. Починаючи з 3-4-го дня, стимулюють основні функції організму (медикаментозне лікування, фізіотерапія, лікувальна фізкультура тощо) з урахуванням індивідуальних особливостей хворого, характеру захворювання, віку, тяжкості оперативного втручання і т. д. П. п. характеризується наявністю деяких порушень, закономірних після певних операцій. При нормальному післяопераційному перебігу ці порушення не викликають тяжких функціональних розладів (неускладнений П. п.). У тих випадках, коли операційна травма призводить до суттєвих патофизиологическим зрушень, у П. п. виникають ті чи інші післяопераційні ускладнення місцевого і загального характеру.