Споживання алкогольних напоїв

L. Goldberg (1977) на підставі порівняльного аналізу статистичних даних про щорічному споживанні алкогольних напоїв у різних країнах (у цілому та в розрахунку на одну людину) виділяє п'ять основних типів країн за рівнем і характером вживання алкогольних напоїв. Перший тип - країни з переважним споживанням вина - дають найбільш високий рівень споживання [в середньому 14,4 л абсолютного алкоголю на людину в рік (вино - 77%, міцні спиртні напої-14,6%, пиво -8,4%)]. Другий тип - країни з переважним вживанням пива і вина; рівень споживання на душу населення становить 11,6 л (пиво -42%, вино -37%, міцні спиртні напої - 21%). Третій тип складають країни, де вживають переважно пиво (60%) і міцні спиртні напої (28%) - рівень щорічного споживання 8,2 л; четвертий тип - країни з переважним вживанням вина (42%) і міцних спиртних напоїв (34%) - рівень щорічного споживання 7,8 л; п'ятий тип-країни з переважним вживанням міцних спиртних напоїв (58%) і пива (27%) - близько 5 л абсолютного алкоголю на рік.
Аналізуючи споживання алкогольних напоїв на 25 економічно розвиненим країнам, J. De Lint (1977) вказує, що число країн з душовим споживанням» 10-20 л абсолютного алкоголю збільшилося з 7 у 1950 р. до 20 в 1973 р.; відповідно зменшилось число країн (з 18 до 5), в яких споживання алкоголю становить менше 10 л.
Аналіз літератури про споживання алкоголю по країнах показує, що вид і кількість споживаних алкогольних напоїв абсолютно різні не лише у різних країнах, але й в окремих районах кожної країни, в різних соціальних групах і серед осіб різних професій.
Е. Rosle (1912), вивчаючи вживання алкоголю, зазначав, що у кожного народу спостерігається пристрасть до певних напоїв, обусловливаемое наявністю або відсутністю сприятливих економічних умов для виробництва тих чи інших напоїв. Так, наприклад, в Італії та Франції, де виробляється найбільша кількість вина (понад 6 млрд. л на рік), відзначається найбільше його споживання на душу населення (близько 110 л).
У всіх країнах, за винятком Франції та Чехословаччини, в післявоєнний період спостерігається збільшення споживання горілки і горілчаних виробів. З соціально-економічної точки зору вивчення цієї групи алкогольних напоїв має найбільш важливе значення.
У всіх так званих виноробних країнах проявляється тенденція до збільшення споживання пива. У Франції споживання пива збільшилася з 22,7 л на душу населення у 1950-1954 рр. до 45,2 л у 1975 р., в Іспанії-з 3,7 л до 47 л, в Італії-з 3,2 л до 12,7 л відповідно [Wieser М., 1978].
Така загальна характеристика споживання алкогольних напоїв в економічно розвинених країнах. Хоча представлені відомості не можуть претендувати на більшу точність, так як в офіційних публікаціях врахована лише зареєстрована продукція алкогольних напоїв, тим не менш вони дають достатнє уявлення про рівень, так і про динаміку споживання алкоголю.
Динаміка споживання алкогольних напоїв має особливості в кожній країні. Різні «алкогольні» звичаї, неоднаковий рівень сформованого протиалкогольного руху, різна глибина кризи кожної країни, різне законодавство з питань боротьби з алкоголізмом визначають динаміку споживання алкогольних напоїв у різних країнах.
Щоб глибше зрозуміти і повніше уявити зміни, що відбулися в рівні і характері споживання алкогольних напоїв в економічно розвинених країнах, ми розглянемо ці процеси дещо детальніше на окремих найбільш характерних прикладах, взятих за повідомленнями з ряду країн.