Згідно з рекомендаціями III Всесоюзного з'їзду ревматологів (1985), захворювання суглобів поділяються за етіологічним ознакою на три основні групи: запального характеру (артрити), дегенеративні форми (остеоартрози) і змішаного запально-дегенеративного характеру (артропатії).
До захворювань суглобів запального характеру відносяться: ревматичний артрит, або поліартрит, хвороба Бехтерева (анкілозуючий спондилоартрит); артрит, що поєднується зі спондилоартрит; артрит, пов'язаний з інфекцією (бактеріальний, вірусний).
До дегенеративних захворювань суглобів відносяться остеоартрози первинні (олигоартроз, моноартрозу, спондильоз, спондилоартроз, міжхребцевий остеохондроз) і вторинні (на грунті травм, статичних порушень).
До захворювань суглобів, що мають змішаний запально-дегенеративний характер, відносяться: мікрокристалічні артрити (подагра, хондрокальциноз, гидроксиапатитовая артропатія та ін) і артропатії на ґрунті алергічних захворювань або метаболічних порушень.
Запальні явища при артритах супроводжуються виділенням синовіальної рідини, яка розтягує суглобову сумку. Це призводить до болю і набряку суглоба, а також спазму мускулатури, що, в свою чергу, викликає обмеження рухів у суглобі. При одужанні ці зміни проходять безслідно. У разі прогресування захворювання суглобові хрящі руйнуються, порожнину суглоба заростає фіброзною тканиною, що може призвести до анкілозу суглоба, контрактура і вивихи.
Лікування артритів повинно бути комплексним. При первинних нозологічних формах використовують медикаментозне лікування, що сприяє ліквідації інфекційного вогнища і зменшенню запальних змін, дієтотерапію та бальнеотерапію (грязелікування, сірководневі та радонові ванни), лікувальну фізичну культуру, масаж. При вторинних артритах особлива увага приділяється лікуванню основного захворювання. Іноді вдаються до оперативного лікування артритів.
Остеоартрози являють собою самостійну групу захворювань, що характеризуються дегенеративними змінами внутрішньо-суглобових тканин. При цьому порушуються процеси регенерації при русі стираються хрящових поверхонь. На хрящі з'являються тріщини, шорсткості і крайові кісткові розростання. В суглобі виникають болі і ознаки запалення. Артрози нерідко розвиваються у спортсменів при нераціональної тренуванні.
У початкових стадіях остеоартрозу основним лікувальним заходом є виключення перевантажень, значне зниження тренувальних навантажень строком на 4-6 місяців. Лікування, як правило, консервативне: медикаментозна терапія, водолікування, фізіотерапія, лікувальна фізична культура. Іноді при важко протікають і погано піддаються лікуванню захворюваннях вдаються до оперативного втручання. Часто операція зводиться до замикання ураженого суглоба (артродез). Після операції болі зникають, проте різко порушується функція суглоба, з-за чого хворим доводиться наполегливо розвивати різні механізми функціональних компенсацій.
