Одного разу сталася подія, при якому мені довелося вперше застосувати гіпноз з медичними цілями. У мене був великий друг, у якого раптом захворів зуб, і він не спав всю ніч. Знаючи, що я займаюся гіпнозом, і довіряючи мені, він звернувся з проханням допомогти йому. Я зробив спробу, і на мій подив (знайомих гіпнотизувати важко з психологічних причин), він швидко впав у стан глибокого гіпнозу, так що розбудити його вдалося насилу. Зате зубного болю як не бувало.
Мені пригадується також випадок, коли з-за своєї недосвідченості я одного разу приспав свого знайомого, а розбудити його не зміг і він проспав у мене двоє діб. Страху натерпівся тоді багато. Однак після пробудження мій випробуваний відчував себе відмінно і на мене не ображався.
Настав час, коли треба було вирішувати питання про вибір професії. Я добре розумів, що свої знання і здібності зможу застосувати по-справжньому тільки в тому випадку, якщо стану лікарем. І ось в 1933 р., маючи вже трирічний стаж токаря Кіровського заводу, я витримав вступні іспити в 1-й Ленінградський медичний інститут. Потекли важкі, але цікаві й насичені подіями студентські роки. З третього курсу почав займатися в студентському науковому гуртку при кафедрі психіатрії. У ці роки доля звела мене з А. В. Дубровським і В. В. Геренштейном, читавшими доцентские курси по психотерапії. Вони стали моїми наставниками і вчителями. Разом зі студентом Ц. Р. Файнбергом і доцентом А. В. Дубровським я виконав першу наукову роботу, надруковану в ювілейному збірнику інституту. Нам вдалося провести під гіпнозом 100 хірургічних операцій, щоправда, невеликих, але зате зовсім без наркозу. Зі ста хворих абсолютно не відчували біль 70 осіб.
Настав день, коли мені доручили самостійні виступи з лекціями на теми: «Сон і сновидіння» і «Гіпноз в медицині». Робоча аудиторія прийняла добре, було задано багато питань і ось тут-то я приготував слухачам маленький сюрприз. Коли один з присутніх, недовірливо налаштований, вирішив «осадити» мене, разговорившегося лектора, реплікою: «От Ви всі говорите, так говорите, а показати нам нічого не можете?!», то несподівано отримав відповідь: «Чому ж не можу, давайте спробуємо!» і запросив бажаючих взяти участь у сеансі. Зголосилося близько 20 осіб. На мою навіюванню людина 15 не змогли розборонити з'єднані руки. Одному випробуваному вдалося переконати, що він не може назвати своє прізвище, іншому - що він не може стулити розкритий рот, третій - що він «примерз до підлоги». Все це пройшло без всякого занурення в гіпнотичний сон. Слухачі ніяк не могли повірити, що ніякої змови між мною і випробуваними не було. Я і
сам був дещо збентежений успіхом, хоча і розумів механізм навіювання і його силу.
На одній з таких лекцій на сцену піднявся скептично налаштований молодий чоловік і заявив: «Я в це не вірю! Ось спробуйте подіяти на мене!». На щастя для мене він виявився досить навіюваною. Мені вдалося вселити йому, що його рука немов «примерзла» до мочки його вуха, і він не в змозі її опустити.
Дійсно, цей скептик ніяк не міг відняти руку від власного вуха. На моє питання: «Вірить він тепер в силу навіювання?», - він уперто твердив, що не вірить. 10 хвилин минуло, а він усе ще не хотів визнати себе переможеним. Нарешті, коли допомога іншої руки не мала бажаного результату, він сказав: «Так, тут щось є!», - після чого був негайно звільнений» і трохи збентежений спустився в зал.
