Вивчення питання про причини смерті спортсменів має величезне значення для розробки заходів профілактики хвороб у спортсменів, вивчення проблеми спортивного довголіття і т. д. Мова йде про смерті, не пов'язаних безпосередньо з травмою. Це питання має 2 аспекти: 1) від чого взагалі вмирають спортсмени і 2) від чого помирають спортсмени раптово.
Питання про те, від чого вмирають спортсмени, мало вивчений. Разом з тим дуже важливо було б з'ясувати, накладають заняття спортом якийсь відбиток на структуру смертності і чи відрізняється вона від такої в осіб, що не займаються спортом. Це має суттєве практичне значення.
Другий аспект з кожним роком робиться актуальніше. В літературі все частіше з'являються описи випадків раптових смертей спортсменів безпосередньо під час тренувань і змагань або відразу ж після них.
Аналіз раптових смертей, що сталися від захворювань внутрішніх органів, внаслідок гострого фізичного перенапруження, як серед спортсменів, так і серед осіб, які не займаються спортом, показує, що в переважній більшості випадків основною причиною смерті в цих випадках є захворювання серця, як мали місце до фізичного навантаження, так і виникли внаслідок фізичного перенапруження.
По обох аспектів точних статистичних даних в літературі немає як у нас, так і за кордоном. Ми вважаємо, що це можна пояснити тим, що першого аспекту цієї проблеми не надавали належного значення. Що ж стосується раптових смертей від захворювань і закритих травм внутрішніх органів і нервової системи, то справа, мабуть, у помилковій боязні, що такого роду дані можуть дискредитувати спорт.
За матеріалами Н. Montoyo, вивчила причини смерті 114 спортсменів і 86, які не займаються спортом, середній вік померлих виявився однаковим (відповідно 64 року і 66 років). Питома вага смертей від серцево-судинних захворювань опинився у спортсменів на 11 % більше, ніж у осіб, які не займалися спортом (відповідно 70% і 59%). Водночас смертність від інших захворювань виявилася істотно нижче (відповідно 34 % і 46 %). Цікаво, що смерті за рахунок зовнішніх причин становлять у спортсменів 34 %, в той час як у осіб, які не займаються спортом, всього 17,4 %.
Ці дані дають, звичайно, тільки саме загальне уявлення про причини смерті спортсменів, проте все ж дозволяють зробити висновок про те, що заняття спортом накладають певний відбиток на структуру не тільки захворюваності, але і смертності.
В цілому ряді робіт можна знайти вказівку на те, що заняття спортом взагалі не впливають на тривалість життя. Такий висновок автори роблять, порівнюючи тривалість життя спортсменів та осіб, що не займаються спортом.
Необхідно зазначити, що деякі автори взагалі вважають неправомірним порівнювати смертність спортсменів та осіб, що не займаються спортом. На їхню думку, заняття спортом являють собою лише один з численних факторів, що впливають на тривалість життя, і враховувати тільки цей фактор не можна. В. М. Зациорский (1988) також вважає, що переконливіші докази впливу занять спортом на тривалість життя знайти важко. Занадто багато різних факторів, крім спорту, грає в цьому відношенні досить істотну роль. Однак на підставі огляду літератури, присвяченої цьому питанню, В. М. Зациорский приходить до висновку, що тривалість життя колишніх спортсменів все ж трохи вище, ніж у осіб, які не займаються спортом, однак в осіб з вищою освітою це не знайшло підтвердження.
Той факт, що захворювання серцево-судинної системи займають у структурі смертності спортсменів 1-е місце, є відображенням виникла останнім часом загальної тенденції до зростання цієї групи хворих. Сьогодні у всьому світі серцево-судинні захворювання займають сумне 1-е місце серед причин захворюваності та смертності, та їх питома вага зростає. Досить сказати, що якщо в 1939 р. частка серцево-судинних захворювань в загальній структурі захворюваності становила 11 %, то в 1971 р. вона становила 47 %.
